Вже відомо, що однією з причин розриву співпраці між Приватбанком та оператором платіжних систем «ГлобалМані» стало обслуговування нелегального грального бізнесу. Економіст і експерт-аналітик Борис Кушнірук розкрив нам деталі відносин між банком та платіжними системами та розповів, як саме банківський сектор може допомагати боротьбі з нелегалами. Окремо фахівець висловився на тему ліцензійних умов для лотерей.
Чи немає суперечності в тому, що Приватбанк розвиває відносини з «ГлобалМані», хоча, за словами голови Олексія Хмельницького, АМКУ і Нацполіція не знайшли підтвердження звинувачень?
Це насправді доволі кумедна ситуація, адже були повідомлення, що поліція офіційно направляла в Нацбанк листа з приводу діяльності «ГлобалМані». У ньому були прямі звинувачення компанії у виведенні коштів до Російської Федерації для фінансування тероризму. Тому тут запитання до пана Хмельницького (голова Київського облвідділення АМКУ – ред.): а як у них відбувається комунікація з НБУ та Нацполіцією, якщо офіційно повідомлялося про претензії до діяльності «ГлобалМані».
Крім того, якщо врахувати, що цю компанію пов’язували з Віктором Януковичем, то склалася дивна ситуація, що цей оператор взагалі працював в Україні. Доволі показово, що не державні установи (на кшталт СБУ чи поліції), а державний банк в межах процедури внутрішнього комплаєнсу ухвалив рішення про припинення співпраці з «ГлобалМані». В принципі, це є нормою в діяльності західних банків. І оскільки у Приватбанку в керівництві є іноземці, то це показово, що вони ухвалили це рішення з огляду на те, що діяльність компанії є такою, яка порушує українське і міжнародне законодавства.
Представники банку не мають можливості когось посадити до в’язниці чи висувати звинувачення, але можуть сказати «вибачте, ми не маємо з вами справи». А це якраз типова ситуація для західного бізнесу. Ті, хто працюють із західними банками, можуть розповісти про раптові відмови без особливих на це причин. Лише суха відповідь про невідкриття рахунку чи небажання співпрацювати. Банки ухвалюють такі рішення, коли співпраця може зашкодити репутації або призведе до звинувачень фінансових установ у співучасті.
Тому ця ситуація є типовим прикладом західного підходу у співпраці зі структурами, до яких є запитання щодо прозорості роботи.
Як вважаєте, чи візьмуть інші українські банки приклад з Привату?
Наскільки я знаю, про розрив співпраці з «ГлобалМані» оголошував не тільки Приват. Є ще кілька банків, як-от «Банк Альянс», всіх не згадаю, але я бачив повідомлення, що інші структури припинили роботу з цим оператором платіжних систем. Тому вважаю, для «ГлобалМані» в Україні починаються важкі часи. В таких випадках все може відбуватися за принципом снігової кулі – коли компанії одна за одною почнуть припиняти співпрацю. І в результаті виникне запитання: а чи вдасться вести діяльність в Україні?
Особисто у мене більше питань до правоохоронців – нехай СБУ і поліція визначаються, чи є у них претензії, чи немає. Бо, на жаль, це ще й пов’язано з корупцією в правоохоронних органах, бо вони часто можуть не побачити звинувачення чи зробити його не для розслідування, а для вимоги хабаря. І ще одне запитання – як ця компанія працює в Україні? Навіть якщо відкинути всі звинувачення, залишається факт зв’язку з Януковичем.
На вашу думку, наскільки ефективною є боротьба з гральним бізнесом на рівні платіжних систем?
Це запитання стосується і претензії до банків з боку НБУ, і претензії банків до платіжних систем. Фактично тут питання в тому, хто за що відповідає.
Згідно із законодавством, платіжні системи мають здійснювати контроль за транзакціями. Але водночас діяльність платіжних систем мають контролювати банки, адже у них рахунки пов’язані з платіжними системами, а не з фізичною особою, яка проводить ту чи іншу фінансову операцію.
Тому тут є запитання щодо процедур на рівні банку і платіжної системи. Тобто якщо платіжна система задіяна в опрацюванні фінансових потоків нелегальних операторів, то в цьому випадку зупинити їх можуть лише банки чи правоохоронці. Банки ж зобов’язані відстежувати, щоб у роботі платіжних операторів не було ознак незаконних операцій. І для них це справжній головний біль, адже вони змушені витрачати величезні кошти на контроль платіжних системам.
Це, до-речі, одна з причин, чому банки можуть відмовлятися від співпраці з платіжними системами. Не секрет, що існують банки, які з самого початку готові брати участь у кримінальних операціях. Таку діяльність вже доволі важко проконтролювати.
У багатьох випадках така діяльність не є прибутковою і спричиняє проблеми. Я вже не кажу про те, що є шанс потрапити під санкції НБУ і органів, які займаються фінансовим моніторингом.
Для банків, які намагаються працювати максимально легально і прозоро, співпраця з платіжними системами без значного бекграунду, популярності у світі та ділової репутації, може обернутися суттєвою проблемою. Завжди є ймовірність, що новий гравець на ринку платежів займається відмиванням коштів.
Керівництво і менеджмент маленьких банків ще можуть ризикувати, щоб заробити грошей. А ось великі установи з двадцятки найбільших українських банків навряд чи захочуть працювати з компаніями на кшталт «ГлобалМані».
Як ви оцінюєте проєкт ліцензійних умов для лотерейних операторів?
Залежно від моделі, яку обирає та чи інша країна, можна говорити про її прийнятність для лотерейного бізнесу. Є країни, в яких система максимально націоналізована, і це дає певні переваги в системі контролю та захисту гравців. Водночас є країни з децентралізованими системами та відкритим ринком. У такому випадку у країни буде більше інвестицій та конкуренції, але зростає кількість ризиків.
Тому для мене проблема полягає в тому, що Україна перебуває на роздоріжжі – і тут, і там. Уряд створює структуру, яка, з одного боку, передбачає наявність контрольованої системи для корупційних можливостей наших можновладців, а з іншого боку – є багато лобістів, які хочуть вести в країні власний лотерейний бізнес. І є питання: яким ми побачимо остаточний документ і яку систему він визначить.
Я виходжу з того, що за класичним українським варіантом ми будемо між тут і там. В країні не буде ні єдиної централізованої системи, ні максимально децентралізованої системи. Фактично отримаємо ручний режим, коли структура з контролю грального бізнесу в ручному режимі визначатиме, кому дати ліцензію, а кому ні.
На превеликий жаль, я очікую саме такого розвитку подій. Знову ж таки, не тому що у мене є претензії до якоїсь особи з цього сегменту ринку. А просто з огляду на досвід діяльності інших сфер, бо куди не подивишся – побачимо схожі історії.
Тому потрібно дочекатися остаточного документа. Але що таке остаточний документ в Україні? Сьогодні зробили один документ, через пів року пролобіювали і внесли зміни. Це наші реалії.
Тому не буде ані жорсткої централізації, ані максимально відкритого ринку. Отримаємо систему ручного управління і контролю за діяльністю.
Виникає відчуття, що під ці ліцензійні умови найкраще підходить класичне тріо українських операторів. Чи є шанси, що на український ринок прийде іноземна компанія?
Сьогодні – ні. Будьмо відвертими – у нас є Данило Гетманцев (голова фінкомітету Верховної Ради – ред.), який є представником цього сегменту у владі і впливовим гравцем у команді Зеленського. Він зацікавлений у збережені тієї моделі, яка діє зараз. Але якщо врахувати політичні зміни, які можуть відбутися значно швидше, ніж хтось очікує, то ситуація може змінитися. Або ні. З огляду на рівень корупції ці три компанії можуть піти домовлятися з новими політичними гравцями за збереження монопольної присутності на ринку. На жаль, це українські реалії у будь-якій сфері діяльності. І гральний бізнес тут не виняток.
Читайте також: Закон не передбачав, що членів КРАІЛ призначать таким незвичним способом – Ганна Буяджи
Читайте також: Михайло Коваль про ухвалені принципи відповідальної гри
