Голова Всеукраїнського союзу букмекерства розповів про те, як розробляли принципи відповідальної гри, як контролюватимуть їх дотримання і коли ці засади можуть відредагувати.
Наскільки Україна потребувала запровадження принципів відповідальної гри?
Це була пряма норма закону про те, що КРАІЛ має встановити принципи відповідальної гри. Багато положень у профільному законі відповідають цим принципам, тому так чи інакше виконувалися всіма організаторами азартних ігор, які пройшли ліцензування.
Але основне завдання в тому, щоб організатори гемблінгу та гравці розуміли всю відповідальність своєї діяльності та участі в азартних іграх. Я про те, що постійна гра в азартні ігри може викликати залежність. Тому ухвалені принципи направлені насамперед на скорочення негативних наслідків гемблінгу, які можуть впливати на певні прошарки населення. Тобто це такі певні обмежувачі, які зможуть відсіяти тих, хто виявиться уразливим до лудоманії. Саме тому встановлені такі норми, щоб людина не змогла зіграти в, наприклад, онлайн-казино, поки не пройде ідентифікацію й верифікацію.
Наступний крок відмежує гру від гравця, який, можливо, відчув необхідність зробити паузу у грі. Наприклад, якщо гравець відчуває, що він вже не може втриматися від гри, то у нього є можливість скористатися самоконтролем. Це означає, що організатор має запровадити певні кнопки самоконтролю. Тобто не самообмеження, коли це є вже крайнім заходом, а саме зробити паузу в грі на тиждень, місяць чи інший обраний період. Це дасть людині змогу прислухатися до себе, зрозуміти, чи азартні ігри для неї просто захоплення, чи вже є відчуття залежності.
Важливо, щоб такі функції самоконтролю організатор розмістив на видному місці, в полі зору гравця. Адже психіка людини така, що ідея зупинитися виникає раптово і доволі швидко зникає. Тому чим мобільніше організатор та КРАІЛ будуть реагувати на такі потреби гравця, тим буде краще і для споживача, і загалом для всіх учасників галузі. Тому те, що КРАІЛ внесла в список принципи самоконтролю та самообмеження, є значним успіхом для ринку гемблінгу.
Українські принципи унікальні чи базуються на досвіді інших країн?
Звичайно, ми вивчали європейське законодавство – досвід Франції, Великої Британії, Мальти та інших успішних країн у цій галузі. Загалом принципи відповідальної гри доволі схожі. Сказати, що десь більш ефективні, а десь погано показали себе такі засади, щоб врахувати помилки інших держав, – теж не можна. Про відповідальну гру відносно нещодавно почали говорити та впроваджувати відповідні принципи. Тому немає якихось глобальних наукових досліджень у цьому напрямі, є тільки вузькоспрямовані. Але всі пункти є базовими, на цьому будується гемблінг цивілізованого світу.
Чи додали б ви щось до списку принципів, які ухвалила комісія? Ви згодні з усіма пунктами?
Я був у робочій групі, яка створювала ці принципи, на базі Консультаційно-експертної ради. Увесь список базується на чинному законодавстві у сфері гемблінгу, що вже працює в Україні. Важливо було не просто задекларувати, щоб потім кожна компанія їх запроваджувала, як сама розуміє, а роз’яснити ці принципи для застосування.
Зараз немає необхідності щось суттєво доповнювати, але прописати деякі практичні рекомендації, думаю, можна було б. Наприклад, у пункті «Обізнаність персоналу організатора азартних ігор» прописано, що організатор має проводити інструктажі для своїх робітників. Але не зрозуміло, як часто він має це робити. Ми пропонували прописати періодичність десь раз у квартал. Цього уточнення наразі в принципах немає. Думаю, через рік-півтора практичного застосування їх будуть дороблювати чи осучаснювати. Тоді у нас вже буде досвід, стане зрозумілим, що саме треба змінити чи доповнити. Але для початку цього достатньо, щоб український гемблінг працював на рівні з цивілізованим світом. Факт того, що принципи були затверджені, вже є значним кроком вперед для української гральної сфери.
Як держава здійснюватиме контроль організаторів, щоб вони працювали відповідно до цих принципів?
Не впевнений, що для розвитку ринку та дотримання засад відповідальної гри необхідно встановлювати жорсткий контроль і тільки й чекати, щоб з’явилася можливість накласти штраф на організатора. Правильно було б на цьому етапі налагодити співпрацю з організаторами гемблінгу – проводити зустрічі, круглі столи, конференції тощо. Адже принципи відповідальної гри в Україні тільки зароджуються.
В інформпросторі з’являлася думка, що принципи responsible gambling – це ще одні рамки для грального бізнесу, який зрештою не захоче легалізуватися та тільки посилить свою роботу в тіні.
Це необізнаність або просто страх щодо всього нового. Чогось незвичного в ухвалених принципах немає. Вони й раніше були прописані в нормах закону. Наприклад, «Забезпечення ідентифікації гравця або відвідувача» є в статті 17 профільного закону щодо регулювання азартної галузі. «Відсутність стимулювання програшу гравця» – в статті 16 про заборону бонусування програшу тощо. Тільки от про соціальну взаємодію прямо не написано, але організатори це вже й так роблять: йдеться про з’їзди, конференції, обмін думками та досвідом, що є складовою будь-якої галузі.
Яка ваша оцінка настроїв серед організаторів азартних ігор щодо дотримання ухвалених засад?
Дуже позитивна. Я знаю, що деякі організатори азартних ігор не просто дотримуються принципів, а розробляють різні проєкти, які б посилили їх. Представники ринку гемблінгу зацікавлені в цьому найбільше, адже тоді негативний ефект та популізм довкола гри знижуватиметься і не буде перепон для нормального розвитку бізнесу.
Нагадаємо, що в Україні ухвалили принципи відповідальної гри.
Читайте також: Останні новини про ігровий бізнес
Читайте також: Ліцензія казино
