Чи є життя після професійного вигорання

17 Лютого 2022, 09:56

Чи є життя після професійного вигорання

Професійне вигорання притаманне не лише лікарям чи пожежникам, у яких на роботі стрес щодня. На жаль, синдром вигорання можна «підхопити» в комфортному офісі престижної компанії. Як не згоріти на роботі чи як не втратити кар’єру тим, хто вже вигорів, розповів психотерапевт Геннадій Мустафаєв. Також про те, як працює профспілка грального бізнесу, читайте на нашому сайті.

Наскільки актуальна проблема професійного вигорання на роботі в Україні? Чи є тенденції до збільшення або зменшення впливу такого явища?

Це явище було завжди. Але вперше про це почали говорити в США. У 1974 році американський психіатр Герберт Фрейденберг ввів цей термін – burnout. Після того почали досліджувати цей стан і відокремлювати етапи та наслідки. Професійне вигорання є синдромом, який розвивається на тлі хронічного стресу.

Але зауважу, що сам стрес не є проблемою. Стрес є природною реакцією нашого організму на якусь загрозу. Без стресу люди б не вижили свого часу. Наприклад, коли один із моїх прадавніх пращурів йшов собі лісом і на нього вискакував хижак, то у мого пращура миттєво всі функції організму мали перебудуватися, щоб він міг врятуватися. І він реагував відповідно до трьох природних реакцій. Йдеться про реакції «бігти», власне рятуватися втечею, «бити», тобто піти в наступ на загрозу, або ж «завмерти». Ось чому інколи люди наче заклякають під час якоїсь стресової ситуації.

Під час стресу наші надниркові залози викидають у кров адреналін, серце починає сильніше битися і розганяти адреналін по всьому тілу. Кров приливає до м’язів, і ми стаємо потужними. Тому інколи під час стресу людина здатна бігти швидше, ніж, наприклад, у спокійному стані. Та після того як людині вдалося уникнути загрози, всі її внутрішні системи знову повертаються до норми.

Проте зараз нам не потрібно особисто зустрічатися з тигром, щоб пережити стрес. Він зараз повсюди – в офісі зриваються дедлайни, підводить партнер і компанія втрачає прибутки, нагримав начальник. І людина постійно живе в таких умовах, коли стрес стає хронічним. Наведу приклад: в автомобілі є датчик частоти обертів двигуна – тахометр. На ньому є позначка червоного кольору, яка показує, коли двигун, вали та інші механізми працюють на максимальній потужності. На дорозі трапляються випадки, коли потрібно вдарити по газах, і тоді стрілка тахометра вкаже на червоний сектор. Розробники це передбачили, і нічого страшного в цьому немає. Але що станеться з автомобілем, якщо він постійно працюватиме на максимальній потужності? Звичайно, двигун почне швидше руйнуватися і настане той момент, коли машина просто зламається і зупиниться. Так і з людиною, яка перебуває у постійному стресі.

Чи є якісь професії у зоні ризику?

Це всі напрями роботи, які вкладаються у формулу «людина – людина». Тобто всі ті професії, які передбачають постійну співпрацю з іншими людьми: вчителі, соціальні робітники, лікарі, журналісти, психологи, менеджери, поліцейські, бізнесмени та інші. І, безумовно, топменеджери потрапляють до цього списку.

Чому виходить так, що людина переживає постійний стрес?

Якщо ми говоримо суто про професійне вигорання, то зазвичай на виробництві створені такі умови, коли все призводить до цього синдрому. Приміром, у топменеджерів може бути дуже висока відповідальність, можливо, власник вимагає надто багато або в організації неправильно розподілені функціональні обов’язки. Наприклад, за прибирання не відповідає ніхто, а за закупку продуктів – одразу троє працівників. І тоді виникають конфлікти, накладки в процесі роботи, надмірні витрати чи прострочені дедлайни, розбір польотів, пошук винних та інше.

Також часто-густо накладаються й проблеми в особистому житті, адже не буває так, щоб негаразди в роботі переставали турбувати, коли ми виходимо за поріг офісу. Тут слід розбиратися, чи дійсно це вигорання професійне або воно емоційне.

Які перші ознаки вигорання?

Передусім зазначу, що цей синдром дуже підступний та одразу його помітити у себе доволі складно. Загалом є три стадії, які свого часу визначив вчений Ганс Сельє. Перша стадія характеризується тим, що емоції у людини стають приглушеними. Відчуття наче притуплюються, свіжість переживань зникає, людина починає помічати за собою, що вона втратила цікавість до своєї роботи, на душі виникає порожнеча тощо. Першими зникають саме позитивні емоції, наприклад, якщо раніше на роботу йшов із задоволенням чи реагував доволі спокійно, то тепер вже з вечора неділі у людини псується настрій лише від однієї згадки, що на ранок знову йти на роботу. Також з’являється відстороненість від близьких, колег, друзів. Виникає та прогресує тривожність. Таким чином організм повідомляє, що втома вже накопичується, і тому намагається мінімізувати витрати енергії.  

Якщо людина ігнорує перші сигнали свого організму, то настає друга стадія – вже виникають непорозуміння з клієнтами та колегами, людина стає дратівливою. Тобто вона вже не може приховувати за манерами та ввічливістю свою втому та той поганий стан, який переживає, і все це виходить назовні. Однозначно, ми всі бачили таких «вигорілих» лікарів чи продавців, які лише з першого запитання клієнта вже починають дратуватися. Тут спрацьовує інстинкт самозбереження, організм вимагає, щоб людина попіклувалася сама про себе і не витрачала енергію на інших і сторонні речі. Тому така особа може навіть не здогадуватися, чому все так її дратує, їй просто хотітиметься, щоб їй дали спокій.

На третій стадії вже притупляється уявлення про цінності життя, людина втрачає смак до нього. Емоційне ставлення до світу та соціуму стає наче пласким, і людина відчуває байдужість до всього – до роботи, стосунків, дітей і навіть до власного життя. І якщо на третій стадії ані сама людина, яка вигоріла, ані її близькі не почнуть щось робити, не звернуться до психотерапевта по допомогу, то все нерідко може закінчитися самогубством.

На цій стадії здоров’я значно погіршується. Зазвичай це пов’язане з психосоматикою, коли тіло таким чином вимагає зупинитися та дослухатися до свого стану. Простіше кажучи, організм вирішує зробити все, щоб людина відпочила. І тоді з’являються різні хвороби або можуть активізуватися хронічні недуги, також людину супроводжуватиме слабкість, постійна втома та інше.

Наскільки цей синдром небезпечний? Все ж починається зі звичайного стресу?

Саме так. Часто люди недооцінюють цей синдром, ставляться, як до звичайної втоми. Мовляв, поспи і все минеться. Але втома має властивість накопичуватися настільки, що у людини не вистачає сил жити, їй дуже погано і все може закінчитися самогубством. Їй настільки погано, що вона хоче це припинити. До речі, не обов’язково це буде класичний суїцид. Людина з синдромом вигорання може почати пиячити чи вживати інші шкідливі препарати або захопиться дуже небезпечними видами спорту. Тобто підсвідомо шукатиме способи, щоб нашкодити своєму здоров’ю та життю, і сам процес самогубства розтягнеться у часі. Але зрештою він призведе до бажаного фіналу – смерті.

Я колись був присутній на величезному форумі, де зустрілися дуже успішні бізнесмени, які входили у топ-10 українських брендів і список «Форбс». І я тоді там запитав, як власники таких корпорацій справляються з професійним вигоранням у членів команди та співробітників. На що мені один дуже відомий бізнесмен відповів: «У мене ніхто не вигорає. А якщо і вигорає, то це означає, що працівник займається не своєю справою». Але це неправда, і я знав, що співробітники в його компанії горять, як сірники, тому в компанії і постійна ротація кадрів. Усе це свідчить про те, що в компанії створені такі умови, за яких працівники не можуть виживати.

Що слід робити, коли людина помітила за собою перші ознаки вигорання?

По-перше, потрібно бути уважним до себе та перейти на режим здорового егоїзму. Тобто не бігти комусь допомагати та розв’язувати чужі проблеми, коли сам не можеш впоратися зі своїми. По-друге, виконувати лише свої обов’язки, не брати на себе чужу роботу. Тут ще є можливості впоратися самотужки, якщо дотримуватися графіку, коли є час для роботи, а є для відпочинку. Слід більше відпочивати, присвячувати час собі, своїм хобі тощо. Ще б я порадив більше гуляти на свіжому повітрі, вчитися помічати позитив, який присутній у житті. Не зайвим буде звернутися до психотерапевта.

Проте нездоровий трудоголізм може виникати через сімейні проблеми, коли людина просто пірнає у роботу, щоб не розв’язувати проблеми в родині. Відповідно, необхідно звернути свою увагу на саму причину та, знову ж таки, більше відпочивати.

А якщо людина вже вигоріла?

На другій та третій стадії вигорання вже просто відпочинком не допоможеш. Синдром набрав обертів, і вибратися допоможе лише фахівець – психолог, психотерапевт. Для кожної людини спеціаліст розробить індивідуальне лікування. Проте тут також є дуже актуальним питання відпочинку та виділення часу для себе.

Кожен психотерапевт, окрім класичних методів, може використовувати свої методики, що допомагають вийти з цього стану. Це можуть бути певні дихальні чи медитаційні методики. Я, наприклад, ще застосовую гіпнотерапію, коли пацієнта занурюю у транс, де він потрапляє у своє улюблене місце, де йому завжди затишно, комфортно та спокійно.

Проте скажу, що ось так, за пару сеансів, людина не відновиться. Це може бути дуже тривалий процес, який розтягнеться на місяці. Все залежатиме від багатьох факторів – наскільки пацієнт вигорів, наскільки сильні його внутрішні ресурси та наскільки така людина свідома і не соромиться звернутися до фахівця. Адже в нашій країні є проблема, що люди соромляться походів до психологів. Особливо у нас чоловіки віддають перевагу «глушити» біль алкоголем, ніж відвідувати фахівця. Адже якщо болить зуб, то ми одразу йдемо до стоматолога, а тому, коли болить душа, не слід боятися візитів до психологів. І це не є слабкістю, а навпаки – це свідчить про зрілість і готовність зробити якість свого життя кращою.

Найбільша помилка людини, в якої спостерігаються симптоми вигорання, – думати, що все це пройде саме собою. Не пройде! Втома має властивість накопичуватися і переростати в хронічний стан. А в такому разі важче і довше боротися з вигоранням.

Потрібно вміти турбуватися про себе та своє здоров’я, у тому числі й ментальне. Я часто наводжу приклад із літаком, у якому сталася розгерметизація. Тоді над сидінням кожного пасажира випадає киснева маска. У такій ситуації за всіма правилами необхідно спершу надягти маску собі, а вже потім допомагати іншому, навіть якщо поруч маленька дитина. Уявімо ситуацію: якщо мати одразу почне надягати маску своїй дитині, то зрештою їй самій не вистачить кисню і вона втратить свідомість. То хто тоді піклуватиметься про її дитину та про неї саму? Так само і з ментальним здоров’ям: якщо у нас немає елементарно енергії для себе, то як ми можемо бути гарними батьками вдома, партнерами для своїх коханих чи працівниками на роботі? Лише тоді, коли ми сповнені сил і позитивних емоцій, ми зможемо віддавати надлишок улюбленій роботі та вдома. Тому я завжди закликаю не соромитися допомагати собі.

Якщо людина вже вигоріла на роботі, чи може вона відновитися та знову стати успішною?

Абсолютно! Професійне вигорання не вирок. Якщо після тривалої терапії та відновлення знову не кидатися в роботу з головою, як раніше, що і призвело до вигорання. Навпаки, слід усунути всі фактори, які призвели до неприємного синдрому. Необхідно переглянути своє життя, визначити пріоритети, дотримуватися режиму, не забувати відпочивати тощо. Взагалі, турбота про себе має стати стилем життя.

Якщо на роботі на вас скидають обов’язки інших, не слід боятися говорити про свої потреби. Топам важливо вміти делегувати свої функції, а не намагатися стати незамінними і тягнути все самостійно. Є така приказка, яка працює завжди: хто везе, на тому їдуть. Тому не бійтеся говорити про надмірне навантаження, попросити додатковий відпочинок. Хороші компанії цінують свої кадри, тим паче робітники, які вигорають, роблять свою роботу не надто якісно, вже не кажучи про те, що це може бути небезпечно для життя. Наприклад, якщо це сталося з авіадиспетчером, лікарем тощо.

А якщо компанія, на жаль, не турбується про своїх працівників і навішує на одного робітника обов’язки чотирьох або п’яти, то пам’ятайте, що порятунок потопельників – справа самих потопельників.

Нагадаємо, психолог розповів усе про лудоманію

Читайте також: Закон про легалізацію грального бізнесу

Читайте також: Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей

Коментарі:
Зараз читають