Як ми нещодавно повідомляли – у парламенті зареєстрували законопроєкт, який заборонить ліцензіатам КРАІЛ перебувати на спрощеній системі оподаткування і цей документ вже отримав схвалення фінкомітету. Крім цього, Мінфін видав проєкт постанови про критерії фінмоніторингу, на який зреагувала асоціація UGC. Її голова повідомив, що оператори не зможуть на практиці застосовувати вимоги, вказані у документі, бо вони стосуються юридичних, а не фізичних осіб. Щоб детальніше розібратися в останніх подіях навколо грального законодавства, ми звернулися до Ганни Буяджи, адвоката і керівного партнера VigoLex.
На вашу думку, наскільки виправданою є ініціатива заборони перебування на спрощеній системі оподаткування під час війни?
Причинами ініціювання змін були вказані, як на мене, дуже вагомі та красномовні факти, а саме те, що два з восьми суб’єктів господарювання, які перейшли на спрощену систему оподаткування, перестали взагалі сплачувати податки, незважаючи на продовження активної діяльності на ринку, а загалом кількість сплачених податків зменшилася більш ніж у 10 разів.
Слід звернути увагу, що ініціаторами цього проєкту закону є досить велика група депутатів, до якої серед інших входить і голова Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики Гетманцев Д. О. Це свідчить як мінімум про те, що цей проєкт не забаганка одного Железняка Я. І., а результат спільного обговорення проблеми.
Ба більше, цей проєкт закону (за винятком технічних зауважень) отримав позитивний висновок Головного науково-експертного управління Апарату ВРУ, Мінюсту, Мінфіну, Державної податкової служби та профільного Комітету парламенту, що, повірте, буває не дуже часто.
Як на мене, логіка проєкту закону очевидна: ті, хто продовжує працювати на цьому ринку, мають сплачувати справедливі податки. Навіть під час війни. До того ж країна під час війни вимагає ще більших надходжень. Гемблінг у жодній країні світу не належить до маленьких або навіть середніх бізнесів, а тим більше до бізнесів, які підтримуються державою через систему податкових пільг (можливо, виняток становлять державні лотереї у деяких країнах). Навпаки – країни, які свідомо легалізують гральний бізнес, розраховують отримувати значні надходження або за рахунок податків, або за рахунок вартості ліцензій та дозволів.
Хіба не було б кращим варіантом ініціювати спеціалізовані перевірки, а не рубати спрощену систему для цілої галузі?
Жодна перевірка не може замінити добросовісної сплати справедливого податку. Крім того, якщо залишити пільги при оподаткуванні, то навіть за умови, що всі сплачуватимуть знижені ставки податків, надходження до бюджету однаково лишатимуться мізерними.
На вашу думку, які наслідки будуть для ліцензіатів у разі ухвалення такого закону, особливо для наземного сегменту? І чи є шанси, що законопроєкт про зміни до грального законодавства, розроблений КРАІЛ, буде ухвалений хоча б в найближчі шість місяців?
Однозначно ліцензіати почнуть висловлювати невдоволення та нарікати на те, як складно вести бізнес у воєнний час. А воювати хлопцям на передовій не складно? А медикам і вчителям, і дітям, які лишилися сиротами, зараз не складно?
Звичайно, галузь потребує прозорої і зрозумілої системи оподаткування, а не «спрощеної системи», знижених ставок і тому подібного. Тому, якщо казати відверто, то краще було б не повертати «статус-кво», а нарешті прийняти податковий закон, про який говорять із моменту легалізації грального бізнесу (№ 2713-д). А от коли це буде зроблено і чи буде зроблено взагалі – питання відкрите. Проте вселяє надію той факт, що зазначений проєкт закону додано до порядку денного восьмої сесії Верховної Ради України ІХ скликання. Чи дійдуть до нього руки – хто знає, хоча саме цей закон міг би підтримати галузь і, як наслідок, збільшити надходження до бюджету.
Якщо говорити про фінмоніторинг, чому Мінфін не залучив КРАІЛ до розробки проєкту наказу «Критерії ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення» (далі – проєкт наказу)?
Складно відповісти на це запитання, хоча поставлено воно абсолютно логічно та правильно. З одного боку, проєкт наказу, відповідно до вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», Мінфін оприлюднив на своєму сайті для надання протягом одного місяця зауважень та пропозицій. З іншого боку, згідно з порядком розробки нормативних актів, орган, що висунув ініціативу, зобов’язаний залучити до цього усі зацікавлені органи державної влади та зрештою отримати від них погодження. Очевидно, що в частині КРАІЛ цього зроблено не було.
Наскільки критерії ризику, описані у документі, відповідають реальній діяльності операторів?
На мою думку, оператори азартних ігор були виправдано додані до суб’єктів первинного фінансового моніторингу, оскільки завжди існує ризик, що через виграші може відбуватися відмивання грошей, набутих незаконним шляхом. Не будемо перераховувати варіанти, як це зробити, але погодьтеся, що такий ризик є.
Водночас складно сказати, як добросовісний оператор може перевірити власного клієнта, а тим паче за всіма критеріями, переліченими в проєкті наказу. Клієнтом для оператора азартних ігор є гравець. У ст. 17 профільного закону про азартні ігри чітко визначено, яким чином оператор зобов’язаний ідентифікувати гравців та які документи він має право вимагати. Ці документи мають містити лише фото, інформацію про прізвище, ім’я та по батькові, а також дату народження гравця. Вимагати надання інших документів та/або інформації оператори просто не уповноважені. Спроба це зробити буде грубим перевищенням їхніх повноважень. За таких обставин виникає запитання, яким чином оператор може виконати вимоги проєкту наказу і встановити усю інформацію про клієнта (гравця) та ще й визначити ступінь ризику співпраці з ним? Відповідь однозначна – ніяк.
Отже, у цій частині проєкт наказу суперечить вимогам спеціального закону про азартні ігри, а отже, він не може виконуватися операторами азартних ігор.
Ба більше, я глибоко сумніваюся, що, навіть якщо відповідні зміни будуть прийняті на рівні закону, це зможе бути реалізовано на практиці. Ви уявляєте собі ситуацію, коли, для того щоб, до прикладу, пограти в онлайн-казино на 10, 100 або навіть 1000 грн, вам доведеться заповнити опитувальник та відповісти на всі запитання, на які відповідають у банку, наприклад, під час відкриття банківського рахунку? Нонсенс.
З ваших спостережень, що саме потрібно змінити чи доопрацювати, щоб гральний ринок зміг виконувати ці положення?
Передусім врахувати особливість самого бізнесу та специфіку гравців як клієнтів, чого у проєкті наказу зроблено не було. Можливо, передбачити певний «ціновий поріг» ставки, з якої оператор азартних ігор зобов’язаний провести більш поглиблену ідентифікацію гравця на кшталт KYC (know your client) у банку. Звичайно, якщо ставка у наземному казино становить €50 тис. або €100 тис. або €500 тис., то дійсно, може, і потрібно запросити інформацію про джерело походження цих коштів.
Але слід пам’ятати, що чим суворіше буде регулювання, особливо в частині перевірки гравців, тим вища ймовірність, що бізнес знову стане тіньовим. Гравці ходитимуть грати в підпільні казино, де ніхто нічого запитувати не буде. І тоді вже практично неможливо буде повернути його в легальне русло. І хто зрештою програє? Звісно, держава.
Читайте також: Прогрес держави у питаннях закордонних відряджень та податкового резидентства
Читайте також: Про роботу та особливості фонду BetOnGood розповів Владислав Слюсаренко
