Сертифікований психолог і президент Українського інституту практичної аддиктології Денис Старков у своїх коментарях для LoginCasino.com.ua розповів про поширеність гральної залежності в України, відмінності її від алкогольної та вказав, чому соціум завжди негативно ставиться до залежних гравців.
Денисе, що вам відомо про поточну ситуацію з лудоманією в Україні? І як це питання регулюється на законодавчому рівні?
Я зайду не з законодавчого боку, бо про це краще говорити з юристом. Я зайду з боку гравців. Ця проблема почала посилюватися десь років п’ять тому. З’явилося багато підлітків, які грають. Великі програші, батьки шоковані. Складність цієї проблеми в тому, що її пізно виявляють. Якщо підлітка, який вживає наркотики, можна помітити швидко, то такого, хто грає, – тільки тоді, коли батькам телефонують колектори.
Ця проблема з’явилася не тільки через економічну та соціальну кризу. Зараз багато розмов про закон із регулювання грального бізнесу. Але мені здається, що проблема не стільки в самому регулюванні бізнесу, скільки в контролі швидких кредитів. У нас божевільний доступ до миттєвих кредитів – школяр у 16 років отримав паспорт, отримав в Інтернеті кредит і програв його. І при цьому нараховуються величезні відсотки – підліток 30% програв, а інші 70% – вже накручена сума. Постійно трапляються історії, як колектори телефонують батькам і починають погрожувати життю і здоров’ю дитини. І це реальність у нашій правовій державі.
Чи є в Україні організації, які допомагають залежним гравцям впоратися з їхніми проблемами?
На жаль, я не знайомий із такими профільними установами, які б займалися винятково лудоманами. Є організації, які займаються залежностями загалом, і серед них є лудоманія.
Які відмінності існують між гральною залежністю та наркоманією чи алкоголізмом?
Хімічна залежність так чи інакше діє на прифронтальну кору головного мозку, цим самим знижуючи інтелектуальні здібності, процеси мислення й усвідомлення. Тобто хімічна дія притупляє функціонування кори. З ігроманами цього не відбувається, хімічного притуплення як такого практично немає. Це одночасно і плюс, і мінус: з одного боку, гравці можуть мислити і усвідомлювати, а з іншого – ці процеси наче залучені до захисту їхньої гри. Тобто формується набагато сильніший психологічний захист, до ігромана складніше достукатися і налагодити контакт. Усі залежні схильні до брехні, але лудомани – особливо. Траплялися випадки, коли доросла людина сама прийшла, сама платила за лікування, а через рік зізналась, що весь цей час грала.
На вашу думку, чи можна стверджувати, що в соціумі до ігроманів більш негативне ставлення?
Тут можна порівняти з алкоголізмом. Як не крути, в суспільстві алкоголіків ми соціально любимо. Давайте зізнаємося, ми всі чули про таких людей: «Золоті руки, але п’є», «У нього доля не склалася». Ми їх розуміємо, осуджуємо, лаємо. У нас в спільноті така собі алкогольна культура, тому алкоголіків ми приймаємо. А ось ігромана – ні, ніхто його не зрозуміє. Він ніколи не знайде соціальний контакт.
І якщо алкогольна залежність часто виникає в колективі чи групі, то гральна – розвивається на самоті. Більшість лудоманів є одинокими. Це призводить до складнощів у роботі з групами залежних гравців. Як я пам’ятаю, за останні десять років група анонімних ігроманів разів десять збиралася і розпадалася. Тому ігроман почувається більш соціально відштовхнутим.
Як думаєте, що треба робити гральному бізнесу й уряду, щоб вирішити це питання?
Я вже говорив про швидкі кредити, бо це центральне питання. Я читав і профільний закон, формально він цілком адекватний, а ось наскільки його виконуватимуть, це вже інше питання. Щодо дискусії про те, хто ж саме має обмежувати доступ до казино, я вважаю, що це мають робити психіатри. За законом, якщо гравець сам себе обмежив, то він сам може і повернутися до гри. Тому це має бути завданням психіатричної служби – гравець приходить, професіонали ставлять йому діагноз, дані вводять у систему, і людина обмежується від гри. Звісно, це стосується й онлайну, необхідно забороняти доступ до України тим операторам, які ігнорують закони та місцеві правила роботи.
Чи важливий ідеологічний складник – щоб бізнес змінив ставлення соціуму та вклав нові ідеї?
Я думаю, що так, це виглядає привабливо. Але тоді бізнес має розробити стратегію, оскільки це буде заробіток не миттєвий, а поступовий – через зміну культури. Тут можна порівняти з продажем алкоголю – замість підпільної масової реалізації дешевої горілки, яка приносить більше грошей за рахунок кількості, ми, з точки зору бізнесу, маємо проповідувати культуру пиття, продавати дорогі вина в гарних ресторанах. Тому в сфері азартних ігор можна просувати схожу культуру.
Це лише невеликий фрагмент інтерв’ю з Денисом Старковим. Щоб почути найцікавіше і дізнатися про біологію гральної залежності докладніше, дивіться повне інтерв’ю з психологом на нашому YouTube-каналі.
Читайте також: Гральні компанії намагатимуться, щоб гравці їх не покидали – експерт
Читайте також: Борис Баум про старт грального ринку України
