Голова Асоціації захисту інтересів організаторів азартних ігор Білорусі Олеся Пахоменко розповіла про недоліки та переваги місцевого грального ринку для операторів, а також про негативні тенденції, породжені чинним законодавством.
Олесю, з якими складнощами стикаються організатори азартних ігор у Білорусі?
На мій погляд, головна проблема – ігнорування порядку здійснення контролю діяльності в сфері грального бізнесу податковими органами Республіки Білорусь і надмірна увага з боку регулятора. У грудні 2013 року було введено в експлуатацію спеціальну комп'ютерну касову систему (СККС), що забезпечує контроль за оборотами в сфері грального бізнесу. Усі обороти, інформація про осіб, які отримують виграші, з цього часу доступна в онлайн-режимі, зокрема Міністерству з податків і зборів та регіональним податковим інспекціям На підставі даних СККС постійно, без призначення в установленому порядку перевірки юридичної особи, працівників гральних компаній притягують до адміністративної відповідальності за порушення законодавства в сфері грального бізнесу, тоді як сам ліцензіат може про це навіть не знати. Згодом залежно від характеру порушення це може стати підставою для застосування заходів ліцензійної відповідальності (винесення розпорядження про усунення порушень ліцензійних вимог та умов, призупинення або припинення дії ліцензії, якщо порушення не будуть усунуті або якщо оператор не проінформував ліцензійний орган про усунення порушень).
Що може в такому випадку зробити оператор?
За таких обставин організатор азартної гри позбавлений права на захист. Він не є учасником адміністративного процесу та не має можливості спростовувати факт порушення, оскільки на практиці вже отримав розпорядження, винесене на підставі чинної постанови про притягнення працівника до адміністративної відповідальності, яке юридична особа не має права ні оскаржити, ні навіть вивчити. Від такої практики в сфері контролю потрібно позбуватися, оскільки це ставить власників гральних закладів у залежність від працівників, які за будь-якого конфлікту з керівництвом організацій можуть умисно завдавати шкоди.
Чи впливають такі обмеження на гравців?
На відвідуваність гральних закладів здебільшого впливає підвищений контроль за учасниками азартних ігор. Податкові органи, знову ж таки навіть поза проведенням перевірки конкретної юридичної особи, систематично викликають гравців і запитують, чи отримували вони виграш. Також їм демонструють дані про всі виграші, зареєстровані СККС (куди входять і внесені ставки). Природно, за рахунок обороту суми здаються величезними. Частина гравців це розуміє, але в більшості такі суми викликають подив і нерозуміння, вони-то цих грошей не бачили.
Повідомляють про виклик гравців листом, відповідно, інформація про їхній спосіб проведення дозвілля, яку часом вони не хочуть розголошувати, стає відома членам сім'ї та призводить до домашніх конфліктів.
Тому гравці починають недовіряти організаторам азартних ігор, а ще додається страх перед увагою з боку податкових органів. І багато людей просто відмовляються ходити до гральних закладів.
Поки не ввели податок на виграши в розмірі 4%, мала місце практика: якщо гравець не підтверджував свої виграші або відмовлявся від них, контролюючі органи визнавали суму виграшів, яку, за словами гравця, він не отримував, заниженням податкової бази та пред'являли як доплату податок у розмірі 4% від позитивної різниці між зробленими ставками й отриманими виграшами, причому суму доплати формували в межах адміністративної відповідальності. Після того як 4% ввели на всі вхідні ставки (4% з різниці між зробленими ставками та виплатами сплачує організатор, а 4% з виграшу – гравці), почали говорити про те, що такі суми розцінюють як заниження податкової бази для податку на прибуток у розмірі 13%.
За моїми даними, відпрацювати цю практику ще не вдалося. Склалася ситуація, коли фактично за рахунок організаторів азартних ігор створена система, що забезпечує прозорий контроль за оборотами в сфері, до якої підключені всі ігрові автомати, але інформації, яку система надає, не довіряють органи державної влади.
Чи виникають в операторів якісь проблеми з ліцензіями?
Головною проблемою є довільне тлумачення посадовими особами законодавства про ліцензування та норм кодексу про адміністративні правопорушення. До 2016 року практично будь-яке порушення ліцензійних вимог та умов кваліфікували як «безліцензійна діяльність». Наприклад, відсутність запису відеоспостереження, внаслідок чого відбувалася конфіскація грального обладнання та доходу. Такі дії призводили до вимушеного припинення діяльності гральних закладів.
У 2016 році цю практику зупинили, оскільки встановили факт неправильної кваліфікації порушення. Суб'єкту повернули ігрове обладнання, але зберегти гральний заклад вже не вдалося. Після цього скасували аналогічну постанову відносно ще одного організатора азартних ігор, яку виносили задовго до цього (напевно, це був майже єдиний оператор, кому після такої практики вдалося зберегти зал ігрових автоматів). Держава також повернула конфісковані кошти.
Досить вільно інтерпретують ліцензійні вимоги й умови. До набрання чинності нового переліку ліцумов будь-яке порушення в сфері грального бізнесу розцінювали як їх порушення, що могло привести до припинення дії ліцензії. Це спричинило появу необмежено широкого переліку ліцензійних вимог та умов, хоч загальними положеннями законодавства про ліцензування вже встановлювали, що до ліцумов не можуть бути віднесені вимоги про дотримання законодавства у відповідній сфері діяльності загалом, а суб'єкти грального бізнесу, як і раніше, позбавлялися ліцензій за вимогу «дотримання вимог і умов, встановлених нормативними правовими актами, що регулюють ліцензовану діяльність», тобто за дотримання законодавства у відповідній сфері діяльності загалом.
З набранням чинності Указу Президента Республіки Білорусь, який визначає особливості ліцензування діяльності в сфері грального бізнесу, здавалося, нарешті є вичерпний перелік ліцензійних вимог та умов. Але все одно виявилося, що вимоги треба читати між рядків і тлумачити їх можна по-різному. Наприклад, є ліцензійна вимога та умова «реєстрація виплати (перерахування, переказу) виграшу (повернення ставки, яка не зіграла) учаснику азартної гри в СККС». На наш погляд, її порушенням може бути виключно факт відсутності реєстрації самої виплати в СККС. Орган, який видає ліцензії, цю вимогу вже розтлумачив інакше – як реєстрацію виплати конкретному гравцеві. Тобто якщо касир виплату зареєстрував, але помилково вказав, скажімо, дружину учасника азартної гри як одержувача, це все одно, на думку представників регуляторного органу, є підставою для застосування не тільки адміністративної, але й ліцензійної відповідальності.
Що ви можете сказати про переваги та недоліки грального ринку для операторів, які працюють в Білорусі?
Недоліком є обмежений перелік ігрових автоматів, які можна використовувати в Республіці Білорусь. Процедура включення ігрових автоматів до реєстру доволі складна та недешева, а заявниками на занесення ігрових автоматів у реєстр наразі можуть бути тільки виробники та їхні уповноважені представники.
І хоч ринок невеликий, ми бачимо незацікавленість виробників у тому, щоб заходити на наш ринок. Відповідно, організатори азартних ігор не можуть забезпечити гральні заклади сучасним і різноманітним обладнанням. Звісно, це впливає на конкурентоздатність білоруських гральних закладів порівняно з гральними будинками сусідніх держав.
Також істотним недоліком, як і раніше, є надмірно широкий перелік ліцензійних вимог. Це негативно позначається на сфері та стає основою для створення провокаційних ситуацій, щоб отримати гроші від організатора азартної гри за нерозголошення інформації про штучно створене порушення. Також багато операторів не витримують податкового навантаження.
Перевагою є досить нескладна процедура отримання ліцензії та стабільність роботи – гральний бізнес Білорусі продовжує працювати навіть в умовах пандемії. Позиція стосовно гемблінг-сфери з боку вищого керівництва країни однозначна – гральному бізнесу бути. Ризиків ухвалення необдуманих рішень про введення будь-яких обмежень і заборон немає. Щоб захистити фізичних осіб від імовірних негативних проявів сфери держава вживає всі необхідні заходи.
Для віртуальних гральних закладів існуючий порядок оподаткування є досить комфортним – це лише 4% від позитивного прибутку без фіксованих ставок і періодичних ліцензійних зборів.
Що зараз є найбільшою перешкодою для грального бізнесу в країні?
Зараз організатори азартних офлайн-ігор виявилися в складному фінансовому становищі. Настав час переглянути порядок оподаткування з урахуванням використання СККС.
Надмірний контроль щодо гравців: паспорт при кожній виплаті покажи, в чеку розпишись, кредити/гроші/фішки не передавати нікому (прим. відвідувачам Указом Президента Республіки Білорусь забороняється надавати іншому клієнту грального закладу кошти (електронні гроші) або їхній еквівалент для участі в азартній грі), і неважливо, що паспорт особа показувала дві хвилини тому, а касир паспортні дані знає напам'ять. Через надмірні вимоги складно створити комфортні умови проведення часу в гральних закладах.
Перешкоджає розвитку і сформована моральна атмосфера серед власників і керівництва. Вони просто втомилися від постійного страху втратити ліцензію через не залежні від них причин – провокації, «підстави» чи щось інше. А постійні виклики в податкову забирають велику кількість часу і відволікають від безпосереднього управління компанією.
Яка вертикаль грального бізнесу в країні найбільш популярна та чому саме вона?
Серед наземного грального бізнесу найбільш популярні ігрові автомати, оскільки доступні та прості. Рівень залів ігрових автоматів у Білорусі давно не поступається рівню казино, ставлення до гравців дуже лояльне, що робить їх доступними місцями, де проводять дозвілля особи з різним рівнем доходу. Для беттінгу в країні давно був дозволений прийом ставок через Інтернет, що призвело до істотного зниження відвідуваності букмекерських контор на користь онлайну. Традиційні букмекери в зв'язку з цим доволі давно стали непопулярними. Якщо в зал зі слот-машинами гравець іде провести час, то букмекерські контори почали відвідувати тільки, щоб зробити ставку й отримати виграш. Коли це стало можливо робити з дому, букмекерські контори почали не витримувати фінансового навантаження. А поширення коронавірусної інфекції змусило практично повністю припинити спортивний беттінг в офлайні.
Чи існують у гральному законодавстві країни пункти, які б оператори хотіли змінити на свою користь?
На жаль, їх немало. Найбільш важливим є скорегувати перелік ліцензійних вимог та умов.
Для розвитку сфери важливо надати право постачальникам грального обладнання, організаторам азартних ігор (не тільки виробникам) включати моделі ігрового автомата в державний реєстр, щоб надалі використовувати в своїй діяльності. Також слід виключити терміни перебування ігрових автоматів у реєстрі.
І знову ж таки, настав час переглядати порядок оподаткування для офлайну, як це закладено Концепцією розвитку грального бізнесу, затвердженою Постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь.
Читайте також:Шота Аміранашвілі про стан наземних казино під час пандемії
Читайте також:Останні новини грального бізнесу в Україні
