Засновник компанії Storm International, яка працює в Україні під брендом Shangri La, поділився з нами власними судженнями щодо нелегального ринку азартних ігор та створення культури гри. Також Майкл Боттчер виділив позитивні аспекти грального законодавства та розповів про плани на отримання інвестиційної ліцензії.
Наскільки велика в Україні проблема нелегального гемблінгу, якщо порівняти з іншими країнами, де ви працювали?
В Україні чорний ринок існував понад 10 років і це справді значна проблема. З того часу як ринок легалізували, казино та зали ігрових автоматів почали повільно відкриватися. І гравці почали переходити з нелегальних закладів до легальних, що зменшує долю тіньового ринку.
Але будь-яка країна має нелегальний ринок, навіть якщо гральний бізнес у ній легалізовано. Наприклад, китайці полюбляють свої власні азартні ігри, і в Європі можна знайти підпільні зали в кожному чайнатауні.
Однак частка нелегалів постійно зменшується в Україні, хоча вони продовжують працювати, і для їх закриття потрібно зробити набагато більше.
Як загалом почувається ваш бізнес на українському ринку?
Наші справи йдуть нормально, ми сплачуємо рахунки, але заробляємо небагато, трохи вище за точку беззбитковості. Але цей стан справ мене не задовольняє, потрібно бути набагато вище за точку беззбитковості, тому що гравці доволі часто виграють. Зараз же всі казино потерпають – як наше, так і інші, які працюють в Україні.
Культура гри ще не повернулася в країну, але це питання покоління. Наприклад, покоління, яке 10 років тому не грало в азартні ігри, нині надасть перевагу легальному казино замість нелегального. Тому повільно ця культура повернеться – і бізнес зросте. Ми так вважаємо, адже це логічно.
Як з погляду бізнесу навчити гравців користуватися послугами легального сегменту?
Не потрібно їх навчати. В Україні заборонено рекламувати казино, що можна порівняти із забороною на рекламу тютюнових та алкогольних виробів. Та сама ситуація в Європі, але більшість гравців є іноземцями, які приїжджають з Китаю чи східних країн. В Україні ж поступово кількість гравців природно збільшуватиметься. Ми не збираємося підштовхувати людей до гри, ми лише хочемо повідомити їм, що ми тут, ми маємо бізнес і гравці можуть приходити в наші заклади. Я не хочу змушувати когось грати, навчивши його, що гемблінг це добре. Це може не бути добре для гравця, оскільки він витратить забагато коштів.
Всі ці розмови, що гравці втрачають всі свої гроші, є неправдою. До нашого київського казино не можна прийти, якщо у клієнта менше $200. Тому ніхто не може прийти з вулиці з 200 грн і програти їх на слотах, бо це заборонено.
Коли планується відкриття Shangri La у Харкові?
Плануємо запустити казино 15 грудня у готелі мого партнера Олександра Ярославського.
Ви багато казали про негативні аспекти законодавчого регулювання грального бізнесу в Україні. Чи можете виділити вдалі рішення?
Дуже добре, що розміщення казино обмежили готелями категорії «5 зірок» у Києві і готелями категорії «4 зірки» в інших містах. Те саме стосується й залів ігрових автоматів, які можна відкрити лише в готелях категорії «3 зірки» і вище. Це добре, тому що, наприклад, в Росії до заборони було забагато казино і слот-залів, які були жахливими і мали ряд серйозних проблем. Тому це справді гарне рішення.
Ліцензійні платежі за діяльність і обладнання теж нас задовольняють. Загалом, уряд зробив все доволі правильно і не зарегулював бізнес та не зв’язав нам руки, як це зробили в Європі. Там нам кажуть «робіть це, робіть ось так, це не можна, це заборонено, між автоматами має бути відстань в 1,5 метра». До біса. Це дурість. Чому вони це роблять? Просто щоб ускладнити життя.
Одна проблема, яку я порушував, – чому нам потрібно було чекати на ліцензію, коли ми вже готові були відкритися і відповідали всім законодавчим вимогам. Я витрачав щоденно десятки тисяч на зарплату працівникам, оренду та підтримку бізнесу, очікуючи, поки якась людина з уряду підпише лист паперу і скаже, що ми отримали ліцензію, за яку ми заплатили і для якої ми достатньо кваліфіковані. Я займаюся гральним бізнесом вже 30 років, у мене немає кримінальної репутації, я чесний бізнесмен, то в чому проблема?
Інша проблема – це податки, їх забагато. Є ліцензійний платіж, податок на гральне обладнання, податок на прибуток, військовий збір. А зверху 10% від GGR, майже 20% податку на виграш тощо. Добре, хлопці, вже час зупинитися.
Раніше ви розповідали про плани на відкриття Shangri La в стилі казино Лас-Вегаса. Розкажіть детальніше про цей проєкт?
Ми ще не обрали місце, але я вже дивився локації під це казино. Мені потрібно три-п’ять гектарів для реалізації цього плану. Плануємо отримати інвестиційну ліцензію на це казино, але не зараз, бо я планую спостерігати за подіями на ринку.
До мене приходять люди і кажуть про бажання відкрити казино. Вчора вони знайшли місце, а гральний заклад хочуть відкрити завтра. Це нереалістично. Я кажу їм: «Добре, ви хочете відкрити казино, але звідки до вас приходитимуть гравці?». Бо поки що ми не спостерігаємо достатньої кількості українських гравців. І як їх залучати, з огляду на заборону на рекламу, я не знаю.
Україна має шанси на створення свого Лас-Вегаса, але для цього потрібен час та законодавчі зміни. У вас є гарний аеропорт, який приймає багато рейсів. В Україні гарна спільнота людей, які готові працювати. Взагалі українці гарні працівники, персонал в наших закладах прекрасний, з високою робочою етикою і якісною освітою. І звісно, гральний бізнес пропонує безліч кар’єрних можливостей тим, хто сюди приходить. Я сам був круп’є – і будь-хто може стати мною. І це не поодинокий випадок, коли дилер ставав власником гральних закладів.
Існують думки, що ідентифікаційна картка гравця, затверджена регулятором, спричинить певні проблеми для казино? Чи справді це так?
Ні, це реєстрація, яку ми постійно робимо все швидшою, лише на початку вона була доволі довгою.
І знову ж таки, ми повертаємося до створення закону та регулювання. Навіщо? Якщо я йду до книгарні, щоб придбати книгу, то навіщо мені реєструватися?
В Україні зараз є проблема з питанням фінансового моніторингу. Як ваші заклади проходять цю процедуру в інших країнах?
У кожній країні це по-різному. Але потрібно робити цей процес якомога простішим. У деяких юрисдикціях просто встановлюють пропорційний податок на гральні столи. Потрібно сплачувати його та ліцензійних платіж – і уряд дозволяє заробляти стільки, скільки хочеш. Це те, що б ми хотіли побачити в Україні. І це питання ми порушували.
Нам потрібно платити близько $10 млн на рік, ми згодні. Але тоді нехай нас не розпитують, скільки ми заробили, чому ми зробили це, чому ми придбали те. Не можна регулювати бізнес без його участі, цього потрібно уникати.
Ваше київське казино працює майже пів року. Чи можете підсумувати головні досягнення та здобутки?
Поки все добре, ми зростаємо і навчаємося. І навчаємося швидко, що дуже важливо. Компанія працює на багатьох ринках, але до кожного потрібно адаптуватися по-своєму.
Читайте також: Ексклюзивне інтерв’ю з головою КРАІЛ
Читайте також: Про особливості роботи платіжних систем з гральним бізнесом розповіла Альона Шевцова
