Люди в сфері гостинності лишилися на місцях, але зараз довелося вивчити багато чого нового, – Олексій Євченко

08 Вересня 2022, 15:15

Люди в сфері гостинності лишилися на місцях, але зараз довелося вивчити багато чого нового, – Олексій Євченко

Готельно-туристична сфера, як і будь-яка галузь економіки, постраждала через повномасштабне вторгнення. Крім прямого руйнування рашистами багатьох об’єктів цієї інфраструктури, є ще й фактор повного унеможливлення приїзду закордонних туристів. А внутрішній туризм скоротився через економічні причини. Щоб дізнатися, як виживають і адаптуються ці сфери бізнесу, яку вони отримують підтримку, наскільки складно відкрити готель під час війни та яке майбутнє у проєкту гральної зони «Дунайя», ми поспілкувалися з Олексієм Євченком, засновником і директором ArtBuild Hotel Group.

Які ваші оцінки збитків, яких зазнала туристична і готельна галузь через вторгнення рф?

Наразі ніяких оцінок я надати не можу, бо я не Міністерство статистики, але і воно не надає ці цифри. Проте ми бачимо, що в країні війна, туризму немає, багато елементів інфраструктури зруйновані вщент – це готелі і бази відпочинку, які продовжують зазнавати руйнувань. Тому і кінцеву цифру збитків, які були завдані нашій країні вторгненням ерефії, дуже важко порахувати. Але, як на мене, то це буде вираховуватися десятками мільярдів доларів.

Можете розповісти про напрями роботи, на які перейшли готелі і туристична сфера, щоб зберегти свою справу?

Знаєте, я б сказав, що більшість із тих, хто раніше займався цією діяльністю, не змінили сферу роботи. Сфера залишилася сферою гостинності для багатьох. Ми дещо змінили підходи, бо немає вже класичного туриста, класичних програм промоції, ми не можемо говорити про те, про що говорили ще нещодавно. У нас зовсім не ті економічні умови розвитку нашої країни, тому на зараз ми намагаємося змінити деякі підходи.

Ми активно допомагаємо одне одному і ще швидше переймаємо нові успішні кейси інших наших колег. Наприклад, нещодавно у нас була Zoom-зустріч із представниками готельного бізнесу, на якій ми спілкувалися про те, як допомогти одне одному: розібратися з програмою щодо ПДВ, допомогти з програмами лояльності для людей, які повертаються з-за кордону і хочуть знову взятися до роботи в Україні, чи доцільно впроваджувати донатові програми в готелях від іноземців. Тобто люди в сфері гостинності залишилися на своїх місцях.

Ми зараз трохи по-іншому підходимо до роботи, але зовнішні події дуже сильно змінюють загальну картину. Коли була пандемія, нам також довелося вивчати багато чого нового, знову створювати нові програми і підходи. Зараз же війна, але ми є непереможними на будь-якому фронті, жодні вороги нас не зупинять і сфера гостинності нікуди не зникне. Будемо ще сильнішими після того, як війна закінчиться, ми в цьому впевнені. Тому продовжуємо працювати у своєму готельному і туристичному напрямі. Продовжуються зустрічі, спілкування та втілення корисних і правильних речей, завдяки яким сфера лишиться максимально стабільною.

А що саме нового вам довелося вивчити під час війни?

Наприклад, якщо зараз відкривати новий готель чи ресторан, то немає змоги зареєструватися на Booking чи Expedia. Також не можна зареєструватися та поставити мітку в Google. Справа в тому, що ці великі корпорації закрили можливості для цього, і саме тому я звернувся на адресу Державного агентства з розвитку туризму. Також спілкуємося з головою ДАРТ, Мар’яною Олеськів, знаходимо в неї підтримку і виносимо це питання на більш глобальний рівень для змінення ставлення компаній до таких процесів.

Всі знають, якщо ти сьогодні не в онлайн-просторі уваги своїх гостей, то ти ніде і тебе неможливо знайти. Раніше ми над таким не замислювалися і це було із розряду само собою зрозумілого. Тобто ти відкрив готель і протягом 70 днів підключаєшся до Booking і Google. А зараз це дуже серйозні виклики, які потрібно подолати.

Друге, це спілкування з іншим сегментом, якщо так можна сказати, туристів. Бо основну частину тих туристів, які зараз є в Україні, становлять люди, пов’язані з військовою сферою та різними державними і недержавними організаціями. Це фонди, відомства, посольства, консульства, місії, які приїжджають до України тощо. Тож це дещо інші гості, які висувають певні вимоги щодо безпеки, перебування їх у готелі і таке інше.

Чи отримує готельний сектор якусь державну підтримку? Можливо, навпаки, держава в чомусь заважає?

Я не можу сказати, що сфері заважають на державному рівні. Навпаки, якщо говорити про загальнодержавний рівень, то маємо певну підтримку – моральну передусім. Нас розуміють, і нам намагаються допомагати. Наприклад, те, що я згадував – ми отримали підтримку від Мар’яни Олеськів одразу, щойно винесли до неї питання щодо Booking і Google. Вона негайно заявила про свою готовність займатися цим питанням, щоб допомогти готельно-туристичній сфері.

А ось на місцевому рівні час від час відбуваються різні речі. Наприклад, у Львові ми відчули, що, попри те що ми є компанією, яка під час війни відкрила готель під міжнародним брендом, ми не отримали ту підтримку, яку б хотіли. Скажімо так, навіть є деякі непорозуміння, які зараз вирішуються. Тож мене іноді позиція наших чиновників дуже дратує і викликає подив.  

Як вам вдалося відкрити готель під час війни? Наскільки складно було закінчити всю підготовку в умовах війни?

Сподіваюся, що у мене колись буде можливість і час, щоб написати книгу чи есе на тему «Як відкривати готель під час війни». Насправді – надскладно і дуже складно. Проблема в тому, що всі зв’язки урвалися, особливо тоді, коли це потрібно на кінцевому етапі формування готелю – пропадають підрядники, люди, технології, немає нічого і доводиться робити все з нуля. А паралельно цьому – приймати біженців до готелю, відбудовувати операційні процесі.

Це було дуже складно, і ми йшли на певні компроміси. Наприклад, повністю запечатали готель (після напливу людей, що тікали від війни), щоб потім його доробити за три місяці. Завдяки тому що вдалося зберегти основну управлінську команду, яку я перемістив із Києва до Львова, ми на місці змогли втримати процеси і відкрити такий готель, за який не соромно. Але повторюся – це було дуже важко.

Якщо говорити про державну чи місцеву підтримку, то нам ніхто не допомагав. Ми самостійно вирішували всі свої питання. Потрібно зауважити, що дуже змінилися пересічні громадяни – всі намагаються зробити щось на перемогу. І ось звичайні люди розуміють, що відкриття будь-якого бізнесу нині – це маленька перемога. Тому що цим показується те, що ми ще живі, ми продовжуємо жити і нас неможливо зламати. Це вкрай важливо, і я дуже хочу, щоб наші чиновники також сприймали це серцем і робили стільки ж, скільки роблять люди, і допомагали в усіх процесах.

Іван Рудий у одному з нещодавніх інтерв’ю повідомляв, що деякі оператори релокували свої заклади. На вашу думку, наскільки складно було це зробити з бюрократичного погляду?

Я думаю, що тут є трохи некоректне трактування того, що сказав Іван Рудий. Насправді релокація відбулася тільки офісних приміщень та працівників. Чому? Бо всі гральні заклади відкриті в готелях, це законодавча вимога, так вони там і лишилися. Тобто, які заклади були відкриті до війни, наприклад на заході України, так нових і не з’явилося. Тому що кількість туристів впала, отже, і ці заклади перебувають у режимі виживання.

Перемістилися лише центральні офіси, які переїхали з Дніпра, Харкова чи Києва ближче до західного кордону. Але наразі, я знаю, багато хто намагається повертатися в центральну частину країни, а саме до Києва. Я там нещодавно був і бачу, що люди потрохи повертаються додому, щоб вести бізнес вже звідти.

Як вважаєте, скільки часу і які фактори знадобляться індустрії готелів та туризму для відновлення після перемоги України?

Мене дуже часто вважають оптимістом як у моїй компанії, так і в нашій сфері. Я завжди сподіваюсь на краще – і мені здається, що ця сфера відновиться досить швидко, бо цікавість до України зараз найпотужніша за всі часи існування нашої держави як самостійної країни. Звісно, зараз у людей є острахи щодо поїздки сюди, бо війна і західні ЗМІ показують військові дії, тому нормальний турист в Україну не поїде.

Наприклад, у 2014 році ми доклали багато зусиль для запевнення західного туриста в тому, що більша частина України безпечна і тільки на сході ведуться бойові дії. І щойно війна закінчиться перемогою нашої України, я певен, ріст кількості іноземних туристів відбудеться за експонентою. Він буде надпотужний, бо всі захочуть приїхати і подивитися – яка це така унікальна країна, яка дала відсіч такому ворогу, як ерефія. І ми матимемо шалений приріст туристів, а відповідно, і швидке поновлення готельної та туристичної сфери в нашій країні.

Ми з вами багато спілкувалися щодо проєкту «Дунайя». У вас вийде повернути інвесторів до цієї курортної зони після закінчення війни?

Я думаю, що так і тут є кілька передумов для цього. Передумова перша – те, що вже обговорили, а саме – шалена цікавість до України. Передмова друга – я впевнений, що війна закінчиться перемогою України і переформатуванням тієї плями на географічній мапі, яка зараз називається росією. Під переформатуванням я маю на увазі те, що багато регіонів будуть відходити і там створюватиметься реальна федерація або конфедерація. Тобто рфія не існуватиме в тих кордонах, в яких вона існує зараз. І це спонукатиме і до переформатування бізнесу. Думаю, що це, швидше за все, також вплине на гральну зону в Сочі, яка нині досить активно працює. І Україна матиме унікальний шанс стати центром залучення туристів, які цікавляться гральною сферою, саме з регіонів Центрального Сходу, Вірменії, Азербайджану, Грузії тощо.

І якщо у нас вийде зробити «Дунайю» правильно, ми матимемо з цього великий зиск. І знаєте, ми ж продовжуємо спілкування з різними бізнесменами, і я точно знаю, що вони не втратили цікавість до цього проєкту. І щойно ми побачимо, що перемога ось-ось настане, я певен, люди повернуться до більш конкретних розмов.  

Коментарі:
Зараз читають
вгору