Він зробив покер своєю роботою. Один із найвідоміших та найуспішніших українських покеристів, з 2019 року амбасадор бренду PokerMatch, Євген Качалов розповів про ставлення до цієї гри. Як він долав свій шлях до професійного гравця та чому важливо, що покер в Україні визнали видом спорту, – про ці й інші подробиці читайте в нашому матеріалі.
Євгене, наразі у вас понад $9 240 000 призових в офлайн-турнірах, чимало трофеїв. Як знаходите мотивацію рухатися далі?
Не варто забувати, що ця сума не включає програші. Люди, які не знають про покер, але чують такі цифри, думають, що гроші лежать під подушкою. Насправді це не так.
Я ніколи не грав у покер виключно для того, щоб заробляти гроші. За підходу тільки з точки зору заробітку ти ніколи не будеш грати в плюс. Покер – це гра, яку потрібно любити, тільки тоді в тебе почне виходити і гроші з’являться.
Тобто покер – це насамперед спорт?
Так, покер – це спорт. Гра, де неможна досягти найвищого рівня, оскільки його не існує. Ти постійно вчишся та підіймаєшся. У ньому є багато якостей, притаманних звичайному спорту. Одне везіння не допоможе, потрібно багато працювати над собою і психологічно, і зі спортивної точки зору. Це все дуже важливо, тому вважаю, що в покері достатньо факторів, які дають змогу вважати його спортом.
Визнання покеру спортом в Україні – дуже важлива подія. Вона дає можливість зробити гру відкритою та повернути в країну великі турніри, щоб сюди почали приїжджати люди зі всього світу. Я бачу покер не тільки як гру, а й як можливість розвитку для України.
Порівняно з іншими країнами в Україні покер – відносно нова гра. Багато людей ще не знають про неї достатньо, тому не розуміють, чого від неї очікувати. Потім, коли починають грати в покер, вивчати правила та набувати досвіду, до них приходить розуміння, чому ця гра є глобальною та цікавою.
А як ви зрозуміли, що покер – ваше покликання?
Напевно, це відбулося в ранньому віці. Я завжди грав у карти з батьком. Він це любив, і я думаю, мені таке захоплення передалося від нього.
У 2003 році я вперше почув про покер. Щойно закінчив університет. Друзі запропонували пограти в одного з них вдома. Це було в Америці. Тоді за ніч я програв $6, а з правилами до кінця так і не розібрався. Але гра сподобалося, і ми з друзями раз на тиждень збиралися, щоб грати. Згодом почав грати в Інтернеті. Перші суттєві призові були близько $1 тис. – на той час для мене чималі гроші. Далі почав професійну кар’єру: зрозумів, що покер – моє, і я хочу ним займатися довго.
У який момент остаточно вирішили, що покер стане для вас роботою? Можливо, після якогось великого виграшу?
Не було такого одного моменту. Я пам’ятаю, що спочатку були і програші, і виграші. Але був і азарт – бажання вигравати. І я часто вигравав, однак на той час я не знав, що гра зміниться і я не завжди буду в плюсі.
Найуспішнішим у мене був 2011 рік. Я багато перемагав, але цей період зробив мене занадто самовпевненим. Тоді я вирішив, що маю і можу все вигравати. Але ж у якийсь момент це закінчується. Якщо ти не готовий до такого психологічно, дуже важко перелаштуватися. Наступні кілька років у мене були не дуже вдалі. І це змусило мене замислитися над подальшою стратегією своєї гри. Сам покер змінювався, і я зрозумів – якщо хочу займатися ним професійно й надалі, потрібно багато вчитися. Незабаром навчання дало свої результати – я знову почав вигравати. Цей період був дуже складний, але дуже важливий в моєму житті.
Як виграти браслет WSOP?
Якщо серйозно не займатися покером, то це можливо, тільки якщо дуже пощастить. Перший браслет був дуже важливий для мене, хоч і здобув його в порівняно невеликому для WSOP турнірі. Я не очікував, оскільки коли вийшов один на один, то за фішками в мене було співвідношення 1:11 на користь суперника.
Чи є розмір бай-іну, який на вас тисне?
Звісно, бай-ін тисне. Але потрібно забути про фішки як про гроші. Мені ще батько говорив зі свого досвіду, що слід думати не про гроші, а про гру. В принципі, в мене це виходило.
У чому різниця між покером сьогоднішнім і тим, що був 15 років тому?
Найбільша різниця, напевно, в тому, що 15 років тому не було ресурсів, які навчали грі в покер. Усі вчилися за покерним столом і під час спілкування з друзями. У всіх були різні підходи до гри. Професіоналів було ще порівняно мало, і вони не настільки багато вигравали, як зараз, у новачків. Тому з’являлися все нові початківці. Коли я вчився, сам придумував стратегії. І так робили всі.
Якщо брати живу і онлайн-гру, де почуваєте себе комфортніше?
Напевно, комфортніше мені за живим столом. У живій грі ти набагато більше відчуваєш людей, які сидять поряд із тобою. Ти відчуваєш емоції, енергію від них. В онлайні цього немає, але там свої позитивні сторони, наприклад, дуже швидко розігруєш роздачі.
Як ви ставитеся до турнірів хайролерів?
Я не думав, що вони набудуть такої популярності. Але це цікава тенденція. Це зовсім інший рівень гри. Потрібно розуміти, що в них грають десь 80-90% топових професійних гравців, а решта – дуже багаті бізнесмени. У середніх турнірах значно менше топових професіоналів і більше звичайних професійних гравців. На турнір із хайролерами потрібно змінювати навіть свою звичайну стратегію.
Це гарна тенденція, оскільки люди люблять дивитися, коли розігрується багато грошей.
А яка найулюбленіша дисципліна в покері?
Limit Omaha Hi Lo – одна з моїх улюблених ігор.
Що для вас Україна?
Я поїхав з України до США у 10 років, буквально напередодні розпаду Радянського Союзу. А з 2008 року я майже щороку приїздив сюди десь на місяць: у батька тут були друзі та бізнес, а мені просто подобалося проводити з ним час в Україні. Коли почав грати в покер, сюди переїхав остаточно і живу тут вже чотири роки офіційно. І я дуже цим задоволений.
На останок, що порадите покеристам-початківцям?
Перша порада – вміти програвати. Це дуже важливий фактор. Усі по-різному ведуть себе, коли починають програвати. Трапляється, що сумніваються в своїй грі, змінюють її, часто в неправильний бік. Це не дуже очевидні речі для гравців-новачків, але дуже важливі, особливо в покері, оскільки тут неможливо весь час вигравати.
По-друге – знати, скільки можна ризикувати в кожній грі, тобто на який відсоток від свого покерного банкролу ти можеш розраховувати. Зазвичай, це від 2% для будь-якого турніру.
Я дав би ці ж поради самому собі років 15 тому. Тоді я ризикував – чим більше, тим краще. Але зараз розумію, що з цим потрібно бути дуже обачним. І не треба плутати життєвий банкрол із покерним.
І третя порада – собою потрібно займатися, і не тільки за покерним столом. Щоб бути професіоналом, не достатньо тільки гарно грати в покер. Слід приділяти час спорту, медитації, правильно харчуватися, оскільки все це впливає на гравця під час турніру. Інколи за покерним столом ти граєш по 10-15 годин на день, тому гарна фізична форма допомагає.
Завдання будь-якого професіонала – грати в свою найкращу гру якомога довше. Спорт і правильне харчування дають змогу тримати найвищий рівень.
Читайте також:Як українці нещодавно виступали на EPT
Найбільші досягнення Євгена Качалова: професійне досьє
Найбільший виграш за одну подію: $2 482 605 за перше місце в Doyle Brunson Classic з бай-іном $15 400 на Doyle Brunson Five Diamond World Poker Classic 2007 року.
Також до найвдаліших періодів у своїй професійній кар’єрі Євген відносить 2011 рік, коли він 13 разів потрапляв у призи, виграв перший в історії України браслет WSOP, став чемпіоном першого в історії PCA Super High Roller: турніру за $100 000, де у фіналі обіграв Даніеля Негреану та заробив $1,5 млн. Тоді ж увійшов до складу PokerStars Team Pro і залишався у команді до травня 2016 року.
Станом на 2019-й очолював Ukraine All Time Money List і значиться в топ-100 гравців у покер. Улітку минулого року він підписав контракт із PokerMatch і наразі є амбасадором цього бренду.
Читайте також:Покер-руми в законному полі: головні аспекти роботи
Читайте також: На що потрібно звертати увагу починаючому покеристу – поради професіоналок
