Кожен проєкт, у тому числі й з грального бізнесу, потребує виважених методів керування процесами: від технічного завдання до його реалізації. Крім того, в межах однієї компанії може бути кілька проєктів, кожен із яких може вимагати окремої методології. У цьому матеріалі розглянемо найпопулярніші з них.
Scrum
Ця методологія створена для гнучкої розробки програмного забезпечення з акцентом на якісному контролі процесу розробки. Її фундамент полягає в існуванні кількох команд, які створюють фінальний продукт за чітко визначеними етапами. Тобто фінальний продукт готують не одним махом, а невеликим частинами, які якісно пророблені та готові до випуску.
Структура скраму складається з таких частин:
- Ролі.
- Події.
- Правила.
- Артефакти.
Самі ролі, зі свого боку, діляться на дві категорії. Перша частина повністю залучена у роботу, друга – лише частково зацікавлена і задіяна, але не має прямого стосунку до процесу.
У першій категорії представлені такі ролі:
- Власник продукту – особа, яка розуміє його вартість для бізнесу. Він представляє інтереси всіх зацікавлених сторін і доносить всі побажання замовника. Водночас власник не залучений до технічного аспекту процесу.
- Розробники – відповідальні за реалізацію технічних завдань. Їхня команда складається з фахівців різних галузей, що забезпечує виконання потрібних функцій. Також вони створюють беклог, контролюють якість, адаптують план до цілей спринту.
- Скрам-майстер або керівник – відповідальний за групову комунікацію. Допомагає власнику продукту і розробникам виконувати свої завдання без перепон і факторів, що відволікають. Вся комунікація осіб, не пов’язаних із командою з розробки, відбувається виключно через скрам-майстра.
Для цієї методології притаманні п’ять видів подій:
- Спринт – центр всього процесу у скрамі. В ньому відбуваються найголовніші активності: планування спринту, дейлі-скрами, огляд і ретроспектива скраму.
- Планування спринту, в якому бере участь вся команда. Під час планування проводять презентацію продукту і кожен учасник може висловити свої пропозиції або зауваження. На цьому етапі створюється беклог, визначаються способи виконання завдань.
- Дейлі-скрами – короткі робочі зустрічі до 15 хвилин. На них планують розклад робочого дня розробників і аналізують труднощі та незрозумілі питання. Присутність всіх розробників не обов’язкова. Члени команди звітують, що зробили з моменту минулої наради, що буде зроблено до наступної, що заважає виконанню поставлених цілей.
- Огляд спринту – демонстрація продукту, створеного під час спринту. Відбувається наприкінці спринту з метою показати досягнення команди стейкхолдерам.
- Ретроспектива спринту – повне і детальне обговорення командної роботи протягом всього спринту і пошук методів підвищення ефективності роботи у майбутньому.
Артефакти – методи та інструменти, які використовують у скрамі:
- Беклог продукту – сукупність дій, спрямованих на технічну та користувацьку сторони проєкту.
- Беклог спринту – сукупність задач, які мають бути виконані під час спринту, створюються на базі беклогу продукту.
- Інкремент – елементи беклогу продукту, виконані під час спринту.
Читайте також: Рейтинг лотерей України і світу
Agile
Представляє собою доволі гнучку систему управління. Її характерними ознаками є видача готового і працездатного продукту на кожному етапі роботи та використання невеликих команд, у кожної з яких є своя чітка функція. Їхню роботу забезпечує комбіноване управління.
Примітно, що набір інструментів у аджайлу такий самий, як і у скраму – спринти, беклоги. Часові витрати на виконання проєкту намічають безпосередньо під спринтом.
За цієї методології етапи можуть не йти один за одним, а відбуватися паралельно чи в різному порядку. Але після кожного етапу продукт вже має відповідати вимогам і працювати на певному рівні.
Основні принципи методу полягають у такому:
- Активні дії всіх залучених до проєкту учасників.
- Команда має можливість приймати спільні рішення.
- Вимоги мають бути прописані якнайкраще, їх потрібно полегшувати та показувати наочно.
- Кроки (ітерації) мають бути короткими та поступовими.
- Фокус – лише на постійному наданні результатів.
- До наступного кроку переходять лише після завершення попереднього.
- Отримані результати потрібно тестувати протягом всієї роботи, а не під кінець.
- Спільна робота як учасників, так і зацікавлених сторін.
Переваги аджайлу полягають у забезпеченні якісної взаємодії між усіма учасниками проєкту і гнучкості. Метод підходить для компаній, які працюють в умовах швидких і непередбачуваних змін, у сфері високих технологій, або ж для роботи з клієнтом, який постійно змінює вимоги.
Серед недоліків варто виділити, що постійна адаптація до змін може призвести до того, що фінальний продукт так і не побачить світ.
Читайте також: Гральний бізнес в Україні – останні новини
Kanban
Ключовими ознаками цієї методології є наочність і баланс задач. Кожен учасник процесу може відстежити всі дії – від постановки завдання до результатів його виконання. Канбан не має чітких ролей чи етапів прогресу. Це часто підходить для різних потокових виробництв, особливо тих, де фінальний продукт нематеріальний. Виходить щось на зразок естафети – кожен відділ, виконавши свою функцію у задачі, передає її до наступного відділу тощо. Це допомагає побачити помилки, зроблені на попередньому етапі, та вчасно їх виправити.
Загалом канбан базується на чотирьох принципах:
- Візуалізація завдання – всі поставлені завдання мають відображатися в плані, їхній статус оновлюється у міру проходження етапів.
- Групування – це робиться на базі статусу задач, іноді вистачає звичайного «Потрібно зробити», «Виконується», «Виконано»», «Перевірка», «Схвалено».
- Увага до незавершених завдань – якщо виконання якогось завдання загальмувало на певному етапі, то слід розібратися в причинах цього і за потреби виділити додаткові ресурси або надати необхідну допомогу для завершення роботи.
- Постійне удосконалення – контроль над термінами виконання та переміщенням завдань допомагає знаходити слабкі місця в процесах. З цього робляться відповідні висновки: де потрібно більше ресурсів, де менше, а де варто корегувати навантаження.
Гарною ілюстрацією цього методу слугує те, як створювалася ця стаття:
У спеціальному задачнику редактор поставила завдання «Написати статтю на тему методологій проєктів» ⟶ журналіст опрацьовує джерела, пише статтю і переводить її на редактора ⟶ редактор вичитує статтю і, якщо все добре, переводить її на коректора ⟶ коректор вичитує статтю на наявність помилок, вносить правки і передає її для публікації контент-менеджеру ⟶ він добирає ілюстрації, публікує статтю на нашому сайті та переводить завдання назад на журналіста ⟶ він передивляється публікацію і закриває завдання, якщо все правильно.
Всі ці етапи мають спеціальні статуси в задачнику: «Нова задача», «В роботі», «Готово до прийняття», «Готово до закриття», «Закрито». У разі виникнення проблем на певних етапах є статуси «Зворотний зв’язок» і «Відхилено».
Читайте також: Як вберегти розсилку від потрапляння до спаму
Waterfall
«Водоспад» є традиційною та поширеною методологією. Її суть полягає у послідовному проходженні процесу, який поділений на певні етапи чи стадії. Цей спосіб керування використовують у проєктах, які можна поділити на логічні та послідовні частини.
Завдання керівника за такої моделі – стежити за виконанням плану та уникати прострочення задач.
Плюсом цього методу є простота і зрозумілість логіки роботи, невеликі витрати на обслуговування такої моделі управління, чітка оцінка вартості та терміни виконання. Недоліки очевидні – відсутність гнучкості та неможливість внесення змін на певних етапах задля отримання кращих результатів через жорстке підґрунтя для роботи. Крім того, за допомогою «Водоспаду» продукт тестують лише наприкінці, а не під час кожного етапу та їхньої взаємодії.
Читайте також: Розкриття структури власності – роз’яснення Мінфіну
Читайте також: Ліцензійні казино України
