Встановлення адекватного податкового навантаження на представників грального бізнесу в Україні – одне з найгостріших питань сьогодення в межах розвитку індустрії. Юрист Артем Кузьменко розповів, що не так із оподаткуванням сфери азартних ігор в країні, яким насправді мало би бути навантаження на бізнес та що ринок отримав на практиці.
Ухвалення у першому читанні законопроекту № 2713-д щодо оподаткування гральних операторів викликало безліч суперечок. Юрист Артем Кузьменко у коментарях виданню «Економічна правда» стверджує, що запропонована податкова система в межах гемблінг-ринку потребує збалансування з урахуванням високої вартості ліцензій. Досягти бажаного можна через введення ставки GGR, яка діє в багатьох інших країнах, а також за допомогою встановлення мінімального неоподаткованого виграшу на рівні восьми мінімальних заробітних плат. В іншому випадку ринок так і не запрацює на повну силу.
Як врахувати міжнародний досвід
Як стверджує юрист, встановлення системи оподаткування в сфері азартних ігор ускладнюється специфікою зазначеної галузі. Необхідно одночасно врахувати всі особливості ринку: можливість операторів працювати в офлайні та онлайні, наявність ризику використання бізнесу для відмивання коштів та ухилення від податків тощо.
Як показує міжнародний досвід, не існує єдиного підходу в питанні оподаткування гральних операторів. Проте можна відслідкувати чітку закономірність. Країни, в яких встановлені низькі податкові ставки, на противагу встановлюють високі ліцензійні платежі. Наприклад, у Бельгії оператори сплачують 11% від отриманого доходу, а вартість ліцензії становить 75-300 тис. євро. Така ж ситуація і в Італії, де бізнес платить GGR 11-22%, а за отримання ліцензії віддає до 370 тис. євро.
Зазначене правило діє й обернено: в країнах із високими податковими ставками оператори платять незначні суми за ліцензії. Наприклад, GGR в Німеччині та Франції становить 83% та 80% відповідно, а вартість ліцензії більше схожа на стандартний адміністративний збір.
Якою була запланована система оподаткування грального ринку в Україні
За словами Артема Кузьменка, на початковому етапі в Україні вирішили взяти модель з низькими податками й високими ліцензійними платежами. Як стверджує експерт, такий підхід має більше переваг: гарантує суму надходжень до бюджету, унеможливлює більшість ймовірних маніпуляцій з податковими відрахуваннями, мінімізує корупційні ризики та полегшує адміністрування податків.
Задля контролю діяльності операторів обговорювалась необхідність введення системи держмоніторингу, до якої мали би підключитися усі онлайн- та офлайн-оператори. У режимі реального часу система мала би фіксувати всі ставки, виплачені виграші та іншу інформацію. Проте розроблення відповідного програмного забезпечення потребує багато часу – не менше ніж два роки, як вважають аналітики.
Через неможливість швидкого створення системи моніторингу робоча група запропонувала ввести комплексний фіксований платіж у вигляді збільшеного втричі ліцензійного платежу. Саме така модель мала би діяти в Україні до середини 2022 року, доки не завершиться процес розроблення софту для контролю роботи операторів.
Паралельно з цим робоча група розробила законопроєкт №2713-д. Основне завдання документа – адаптація податкової системи з урахуванням встановлених високих ліцензійних платежів, адже сьогодні вартість ліцензії на українському гральному ринку є однією з найвищих у світі. Як стверджує юрист, після набуття чинності системи моніторингу Верховна Рада мала би знову внести зміни до податкового законодавства.
Що отримав гральний бізнес на практиці
Із різних причин законопроєкт щодо оподаткування операторів не ухвалили вчасно. У результаті ринок отримав одні з найдорожчих у світі ліцензій та невідповідну їм систему оподаткування, яка не звільняє від податків операторів, котрі сплачують потрійну вартість одних із найдорожчих у світі ліцензій. Так новостворена галузь опинилася під тиском надто високого податкового навантаження.
Враховуючи потенціал і можливості української юрисдикції, іноземні інвестори з самого початку показали високу зацікавленість ринком. Український гральний сектор має все для того, щоб залучати туристів із Європи, Туреччини, країн колишнього СРСР, Аравійського півострова. Логістичні переваги роблять можливими навіть тури вихідного дня, адже час перельоту із зазначених регіонів до України не перевищує чотирьох годин.
Однак невідповідність законодавчої підтримки галузі змусила інвесторів поставити на паузу проєкти та відтермінувати вихід на український ринок. Юрист стверджує, що із такою системою оподаткування, яка наразі встановилася в Україні, ринок не може приваблювати інвесторів.
Саме з цих причин надходження до бюджету становлять лише один мільярд із семи очікуваних. Подальший розвиток ринку неможливий без ухвалення законопроєкту № 2713-д. Саме від наступних кроків законотворців залежить подальша доля гемблінгу в країні: стане галузь успішною та приноситиме бюджету значні надходження чи так і залишиться на місці.
Читайте також: Як отримати ліцензію казино в Україні
Читайте також: Ліцензійні умови азартних ігор в Україні
