Очільник асоціації UGC Антон Кучухідзе у своєму блозі зауважив, що може скластись враження, що гральний бізнес – це лише історії з податками, моніторингом та регулюванням. Однак гемблінг це не тільки складнощі, а й сама гра та позитивні емоції від неї. Це розуміють й уряди інших країн, які замість заборони використовують гемблінг на користь економіки та громадян.
У всіх розвинутих країнах гральний бізнес є легальним та є складником економіки. Там це сприймається як частина індустрії розваг та легальний і доступний різновид дозвілля. Водночас держава має податки та кошти за ліцензії, оператори надають робочі місця, а інвестори вкладають кошти в гральний бізнес та пов’язані індустрії. Це і є цивілізованим ринком азартних ігор – коли є чіткі правила і всі отримують свою вигоду.
Цікаво, що, згідно з World Happiness Report 2023, до перших десяти країн із найщасливішим населенням входить вісім держав, де гемблінг легальний. І це не можна назвати збігом, бо будь-яка розвинена економіка працює на трьох основних принципах:
- Право вибору. Якщо людина хоче грати в азартні ігри, то вона повинна мати на це право. Тому держава має створити умови для того, щоб гравець міг безпечно та з комфортом користуватися послугами операторів.
- Контроль. Ефективна робота індустрії та захист прав гравців неможливі без чіткого контролю з боку держави. Тому в розвинутих країнах є відповідні законодавства, де передбачено все – від ліцензій та податків до боротьби з ігровою залежністю.
- Захист прав. Що чіткіше описане гральне законодавство, то легшим є захист прав гравців та операторів.
Саме такий підхід до розбудови грального бізнесу задовольняє всіх – гравців, державу та гральні компанії. І саме такий підхід треба використовувати в Україні. І перший принцип вже є – гравці мають право грати легально, але далі потрібно переходити до створення регуляторного середовища та законодавства.
Читайте також: Податкові пільги не скасують із 1 липня
Читайте також: Головні зміни фінансового ринку за травень
