Варто було лише заговорити про легалізацію азартних ігор у країні, як десятки ЗМІ, експертів та суспільних діячів одразу ж почали пророкувати цілу «пандемію ігроманії». Мовляв, це призведе до появи десятків тисяч лудоманів. Але чи дійсно проблема залежності від азартних ігор може набути настільки катастрофічних масштабів в Україні? Голова Ukrainian Gambling Council (UGC) Антон Кучухідзе пояснив ситуацію.
Згідно з дослідженням UGC, за 2023 рік лише 1018 гравців потрапили до Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх, тому аргумент про «десятки тисяч» вже перебільшено. До того ж статистика показує, в самій реформі легалізації азартних ігор зацікавлено лише 8% населення, тоді як більшість українців (а це 92%) навіть ніколи не грали в азартні ігри на реальні гроші. Водночас масова лудоманія в країні неможлива з чотирьох причин:
- Специфічність аудиторії. Азартні розваги цікаві далеко не всім українцям. Більшість людей віддають перевагу іншим способам проведення дозвілля. Тому гемблінг ніяк не може стати загальнонаціональним трендом.
- Суворе регулювання галузі. Легалізація – це не лише дозвіл на азартну діяльність, але й суворі стандарти. Галузь регулюється КРАІЛ, а на ведення такого бізнесу накладено низку обмежень. Щодо реклами – вдосконалюється Державна система онлайн-моніторингу (ДСОМ), проводиться інформаційна робота з запобігання залежності.
- Боротьба з нелегальними онлайн-казино. Насправді нелегальні онлайн-казино несуть найбільшу загрозу, адже не дотримуються принципів чесної гри, нехтують ігровою безпекою гравців та соціальною відповідальністю. Тому боротьба з нелегальним ринком є найбільш пріоритетним аспектом у протидії лудоманії.
- Соціальна активність і відповідальність онлайн-казино. Водночас добросовісні оператори азартних ігор, навпаки, дотримуються стандартів легального ведення бізнесу, долучаються до програм соціальної відповідальності, пропонують гравцям різні механізми самообмеження, інформують гравців про небезпеку лудоманії, а також співпрацюють з організаціями, що борються з ігровою залежністю.
Антон Кучухідзе також зазначає, що це не скасовує наявність проблеми ігрової залежності як такої. Вона є і здебільшого виявляється на індивідуальному рівні та не шириться масово і неконтрольовано. Тому тези про «лудоманію загальнонаціонального масштабу» сильно перебільшують ситуацію. Боротися з ігровою залежністю потрібно не заборонами, а ефективною інформаційною роботою, чітким регулюванням ринку та викоріненням нелегальних операторів, які якраз поширюють ігрову залежність та використовують її. Тому КРАІЛ та інші легальні організатори активно борються з цією проблемою та слідкують за соціальною відповідальністю операторів.
Читайте також: Гравці скаржаться в КРАІЛ, що ліцензіати допускають до гри тих, кого не можна
Читайте також: Favbet Foundation подарували ноутбук хлопчику з Бахмута
