Поки Верховна Рада зробила вимушену перерву в своїх пленарних засіданнях у зв’язку із поширенням коронавірусу серед депутатів, остаточного варіанту закону з оподаткування гральної індустрії не буде. Проте низка експертів радить гемблінг-операторам не зволікати із підготовкою до виходу на український ринок азартних ігор. Стосовно того, наскільки онлайн-сегмент в Україні цікавий з точки зору бізнесу, ми говорили з В’ячеславом Марухіним, фахівцем із онлайн-гемблінгу, афіліатного маркетингу та управління проєктами.
Нещодавно з’явилася в публічному доступі приблизна структура Комісії з регулювання азартних ігор і лотерей. Там зазначений чималий штат (понад 200 працівників). Водночас деякі експерти говорять про те, що можна обійтися і 30 співробітниками. На вашу думку, яким має бути регуляторний орган, щоб він міг якісно управляти ринком – не тільки за кількістю держслужбовців, а й за ставленням до операторів?
Так, бачив повідомлення про структуру регулятора, все за бюрократичними традиціями: департаменти методології, фахівець із режимно-секретної роботи тощо. Але я хотів би почати з того, що ми маємо справу з двома абсолютно різними типами бізнесу, а саме – онлайн- та офлайн-гемблінгом. Кваліфікація фахівців і робота регулятора відрізняється відповідно. З онлайн-сторони потрібні програмісти і топменеджери найвищого рівня з досвідом роботи в азартних іграх (Senior), які будуть забезпечувати прозорість усіх операцій на боці оператора, контролювати кожну ставку на предмет відмивання грошей, приховування валового обороту, ідентифікації особистості гравців і безлічі інших параметрів.
Офлайн же є більш зрозумілим у традиційному сенсі форматом бізнесу, з фізичним приміщенням, касовими апаратами та величезною кількістю обслуговуючого персоналу. Фактично кількість співробітників у комісії та кількість операторів нероздільно залежать одне від одного. Якщо держава оцінила попит на ринку та вирішила сформувати штат у понад 200 співробітників – не просто робочих місць, а тих, хто буде працювати на благо індустрії – то залишається побажати нам удачі.
Що, на вашу думку, взагалі можна назвати «якісним регулюванням ринку»?
Якісний регулятор ринку азартних ігор насамперед повинен бути впевнений, що бачить реальну картину ставок і виграшів (GGR) казино на своєму боці. Регулятор контролює легальність усіх дій оператора відповідно до умов ліцензії, завдяки чому гарантує гравцеві надійність і фінансову спроможність оператора. Іншими словами, якщо гравець виграв і не порушив правила, він отримає свої гроші.
З якими складнощами стикнуться оператори, які першими почнуть працювати на українському ринку? І що з цим робити?
Перше, з чим зіткнулися вже, це вартість ліцензії, розмір якої перевищує $1 млн на рік для онлайн-сегменту (за законом про азартні ігри – 6500 мінімальних зарплат, встановлених на 1 січня року, в який компанія отримує ліцензію). Якщо ця цифра не зміниться, не бачу економічної вигоди оператору заходити на цей ринок.
Друге, з чим можуть за традицією зіткнутися гральні компанії, – бюрократичні процедури, зайві комунікації з кимось із чималого штату регулятора. Ймовірно, що відсутність попиту на цю ліцензію істотно вплине на ціну вже на початку наступного року.
Для прикладу: найпопулярніші ліцензії в гральній індустрії – Мальти та Кюрасао. Вони дають оператору можливість працювати на найбільших ринках світу, зокрема Європи, Америки, Канади. Незважаючи на те, що онлайн-гемблінг у них заборонений (або є локальна ліцензія), вищезгадані країни не ведуть активну боротьбу з казино в Інтернеті – ні з боку провайдерів, ні з боку банківських систем.
А на які переваги оператори можуть розраховувати? І як правильно їх використати?
Будь-який регулятор – це передусім обмежувач. Оподаткування, контроль, перевірки і скарги є невід'ємною частиною роботи комісії. З переваг хочу відзначити в першу чергу можливість діяти в правовому полі, легально рекламувати послуги на популярних майданчиках, приймати платежі без проблем і побоювань.
Головний плюс отримує офлайн-сегмент – йому дають можливість працювати і заробляти здебільшого на туристах. Онлайн-гемблінг в Україні – це дуже молодий ринок і ще не до кінця зрозуміло, наскільки він цікавий великим гравцям. Іншими словами, середньостатистичний активний азартний гравець у Канаді в середньому витрачає на гемблінг у п’ять разів більше, ніж українець.
Цього року в світі онлайн-гемблінг показав свою перспективність, значною мірою через введення обмежень у зв’язку з пандемією. За різними даними, обсяги й аудиторія відчутно зросли. І схоже, зворотного шляху найближчими роками не буде. Це змусило регуляторів у різних країнах вводити ще більш жорсткі умови роботи для онлайн-сегменту (наприклад, обмеження депозитів, реклами тощо). Що з цього може чекати Україну? І як буде розвиватися онлайн в Україні (адже для нас це новий сегмент у легальному варіанті)?
Перше онлайн-казино в світі з'явилося ще 1994 року, майже за радянських часів. З 2001-го спостерігається постійне зростання індустрії. Станом на вересень 2020-го тільки за відкритими економічними показниками онлайн-гемблінг у світі з минулого року виріс на 13,2%.
Отже, гемблінг в Інтернеті був сильним і перспективним навіть 20 років тому, до коронавірусу. Пандемія незначно розширила аудиторію, але й придушила економіку, відповідно, оператори зараз не говорять про значні зміни в доходах, хоча не можна заперечувати, що індустрія виросла.
Стосовно обмежень на рекламу, то вони вже прописані в законі. Наприклад, заборонено показувати рекламу на зовнішніх носіях з 7:00 до 21:00, не можна брендувати транспорт, встановлені обмеження за віком й інші базові правила.
Який відсоток онлайн-казино (до речі, а скільки їх в Україні зараз?) справді працюватимуть «по-білому», адже вартість ліцензій доволі висока, а ще й податки…? Наскільки рентабельно це для них?
Зараз в Україні фактично є кілька брендів, ми їх бачимо перед переглядом фільмів на піратських сайтах і раніше спостерігали в офлайні під виглядом інтернет-клубів. Вони працюють без ліцензії й оподатковуються (платіжні провайдери, виплати, софт тощо) за межами країни. Наприклад, на Кіпрі податок на прибуток становить 2%.
Я переконаний, щорічна плата за ліцензію в розмірі, встановленому наразі в Україні, дуже сильно переоцінена. Наразі ринок не настільки ліквідний та об'ємний, щоб це було рентабельно.
Якими можуть бути обсяги й терміни окупності інвестицій у відкриття наземного та онлайн-гемблінгу? Що простіше й вигідніше запускати в Україні? Чому так?
Наземний гемблінг – це великий і правильний крок у розвитку України. До коронавірусу Київ, Одеса, Львів були переповнені туристами буквально з усіх країн світу. Людей приваблюють низькі ціни і водночас висока якість сервісу, а ще окремо ресторанна індустрія та гостинність людей. Україна має шанс стати гемблінг-Меккою Європи та Близького Сходу.
Щодо окупності важко сказати, тому що світ у цілому дуже динамічний, а вкладення в таку історію потрібні значні. Можна припустити терміни окупності наземного казино – близько десяти років. Що стосується онлайну, я повторюся, з такою вартістю ліцензії бізнес нерентабельний.
Читайте також:Азартні ігри в Discord – як це працює?
Читайте також:Крепс – особливості, правила, історія
