Легалізація грального бізнесу в Україні породила чимало дискусій стосовно його становища поза законом, моральних аспектів і державних рішень. Ми поспілкувалися з колишнім операційним директором однієї з гральних мереж Владиславом Кметем, який розповів, чому оператори самі хочуть легалізації, кому вигідні чорні схеми роботи та що робити з податковим питанням.
Владиславе, що може спонукати операторів працювати в сірій чи чорній зоні після легалізації?
На сьогодні сірої чи чорної зони майже немає, це поодинокі випадки. Нові нелегальні заклади працюють не більше тижня-двох, оскільки їх швидко закривають правоохоронці. Уряд доволі ефективно впорався з питанням нелегального гемблінгу. Механізм боротьби з тіньовим гральним бізнесом найбільш дієвий серед тих, що я бачив до цього, його варто використовувати і надалі, зокрема після легалізації. Коли всі відповідні служби, які не підтримують одна одну, включено в процес, ніхто не бере на себе відповідальність прикривати незаконну діяльність.
Я в гральному бізнесі з 1998 року, і застав часи абсолютно офіційного гемблінгу. Оператори купували ліцензії, щорічні патенти на кожен автомат і ігровий стіл, офіційно працевлаштовували кожного працівника та платили всі податки. Це був бізнес, який надавав українському бюджету значні суми. А після заборони гемблінгу в 2009 році його почали постійно називати чорнухою, злом, говорити, що там один криміналітет. Звичайно, робота будь-якого бізнесу, якщо він заборонений, у сірих нелегальних схемах – це кримінал. Коли заборонили роботу обміну валют, а обмінники працювали – це криміналітет. Якщо заборонити хостели, а вони працюватимуть підпільно – це теж криміналітет. Кримінальним автоматично стає те, що заборонено, але якимось чином працює.
Оператори грального бізнесу в цьому не зацікавлені. Їм комфортніше працювати в законному полі, щоб не боятися арештів, судів і неприємностей з працівниками. Чорні схеми потрібні були тільки тим, хто прикривав тіньову діяльність. Якщо більше 10 років гральний бізнес працював відкрито, а нам казали, що його немає, то зрозуміло, хто це покриває і кому це вигідно. Спеціально створюють умови: легального гемблінгу немає, а чорний – процвітає. Комусь потрібен чорний кеш, і явно не операторам грального бізнесу. Серйозні компанії, такі як Ritz, Olympics, Novomatic – справжні велетні ринку, згорнули свою діяльність і виїхали з України в 2009 році. Серйозні оператори завжди зацікавлені в легалізації. Візьмемо за приклад той же Лас-Вегас, до якого приїжджають зовсім небідні люди. Окрім самих казино, там доступні концерти, боксерські поєдинки, циркові шоу, музеї, виставки, що завгодно – там ціла індустрія розваг. І вона має повне право на існування. А ось лотереї та забігайлівки на кожному кроці – це ненормально, такого не повинно бути.
Як ви оцінюєте інвестиційну привабливість України для інвесторів?
Достатньо високо, зважаючи те, що туризм щороку показує зростання, особливо Львів та Одеса. В Одесі багато туристів із Туреччини, Ізраїлю та багатьох арабських країн. Для них казино в готелях – це актуально, тому формат розміщення казино та ігрових автоматів при готелях важливий для готельного та туристичного ринків. Але для грального ринку – це не те, що хотіли оператори.
А чого тоді хочуть гральні оператори?
Якщо взяти закриті нині мережі, то деякі з них нараховували тисячі закладів по всій Україні. Звісно, умовно кажучи, вони були таким собі франчайзингом – у когось 50 об’єктів, у когось 100, а у когось і 200. Після ухвалення законопроєкту № 2285-д ніяка мережа не зможе створити такої кількості закладів. Закон передбачає, що в кращому випадку на території України зможе працювати не більше 1000 гральних закладів. Великі мережі тепер у минулому.
Окрім того, відкрити лотерейний клуб було дуже дешево, в цей бізнес входив будь-хто, у кого знайшлося $20-30 тисяч. Згідно ж із новим проєктом закону, щоб відкрити простенький зал ігрових автоматів, потрібно $300-400 тисяч, а казино – взагалі мільйони доларів. Тому все трансформується в елітний бізнес для серйозних інвесторів, які готові ризикнути своїми грошима в довгостроковій перспективі. Це вже буде зовсім інший бізнес, та діяльність, що була до цього – це бізнес для всіх, не важливо, розуміє він щось в ньому чи ні. Новий закон відсіює дрібних і середніх операторів, по суті, гемблінг повернеться до стану, в якому він був до 2008 року.
Є думки, що № 2285-д має недоліки, що призведуть до повторного стихійного створення гральних залів. В Одесі депутат міськради ініціював збір підписів проти гральних залів у три- і чотиризіркових готелях і хостелах. Він вважає, що відсутність системи надання зірок готелям дасть операторам лазівку до масового відкриття гральних залів – коли викуповують кілька квартир, об’єднують їх, а отримане приміщення називають готелем чи хостелом, хоча по факту там буде гральна зала. Як ви вважаєте, наскільки реальний такий сценарій?
Видача ліцензій відповідно до нового закону передбачає фактичну відповідність заявленій кількості зірок. Реєстри таких готелів є, вони доступні в державних управліннях. Тому будь-яким двом-трьом квартирам чи хостелу ніхто не дасть право розміщувати такий об’єкт. Ліцензію видаватимуть на конкретну адресу, тобто потрібно її задекларувати, і потім приміщення перевірять на факт того, чи дійсно це готель, який відповідає своїм зіркам. Тому депутат явно перебільшив загрозу. Звісно, багато готелів, які не мають трьох зірок, будуть змушені їх отримувати.
Для ринку готелів України це на краще, адже деякі готелі уникали мороки з отриманням сертифікатів, бо не бачили в них сенсу. Можна просто фарбою на фасаді намалювати собі зірки, які ніхто не буде перевіряти. А тепер перевірять, бо без цього не отримати ліцензію на розміщення ігрових автоматів чи казино. Потрібно буде виконувати умови та покращити сервіс або залишитися без ліцензії. Хостели взагалі ніяк не прописані в законопроєкті. Депутат явно переоцінив загрозу, але я погоджусь, що варто серйозно підходити до питання видачі ліцензії та контролю зірковості готелів. Але цих закладів не буде так багато, адже щоб отримати три зірки, необхідно виконати ряд серйозних умов. Я часто подорожую Україною і можу сказати, що різниця між справжніми та несправжніми тризірковими готелями помітна одразу. І не забуваємо про реєстр – якщо готель із трьома зірками в ньому зареєстрований як хостел, то ліцензії йому ніхто не дасть.
Цікаво те, що не всі готелі і хочуть розміщувати гральні зали. У Львові відмовляються, їм це нецікаво. По-перше, в таких готелях казино не буде, там можна розмістити лише ігрові автомати. А по-друге, у Львові це часто авторські та бутік-готелі з власними особливостями, атмосферою та фішками. І зал ігрових автоматів їм не потрібен, навіть якщо оператор платитиме шалені гроші за оренду. І по-третє, у більшості тризіркових готелів немає площі в 150-300 квадратних метрів, яка передбачена законом.
Що ви можете сказати стосовно висловів про гральний бізнес як про зло, яке варто заборонити, оскільки він ламає людські життя?
Те, що гральний бізнес і азартні ігри створюють підґрунтя для залежності у деяких людей – це правда. Такі гравці програють свої гроші, квартири, бізнес і залишають свою родину без коштів. У новому законі прописаний контроль за таким явищем, зокрема, дружина може прийти і написати заяву, щоб її чоловіка не пускали в гральні заклади. Схема цілком нормальна, і якщо є загальна база і штрафні санкції, то казино чи зали автоматів будуть виконувати прохання жінки. Залежних людей дійсно не треба пускати до азартних ігор, я з цим погоджуюсь.
Велику роль у цьому відіграє контекст нашої країни. Під час економічної кризи дуже багато людей використовують гральні заклади не як спосіб розваги, а як варіант виправити своє матеріальне становище: мені потрібно повернути тисячу доларів, зайду-но в казино, раптом поталанить, і я їх виграю. З такими намірами краще туди не заходити. Я чітко впевнений що до гральних закладів варто заходити для проведення часу. Якщо в тебе є зайва сума грошей, ти вже з ними попрощався і готовий витратити на розвагу, тоді приходь і розважайся. І коли сім’я чи близькі люди дізнаються, що чоловік програв купу грошей, звісно, вони починають ненавидіти й очорнювати гральний бізнес. Але з таким же успіхом можна проклинати бари, ресторани чи кафе, до яких ходять як і звичайні люди, так і громадяни з алкогольною залежністю. Тут усе залежить від особистих якостей. Чим більш підконтрольна система, чим більше систем контролю лудоманії, тим швидше вся ця чорна репутація гемблінгу обілиться. Система працюватиме, а залежних не пускатимуть до залів. Для цього потрібен час і повна легальність роботи. Сірі та чорні схеми призведуть лише до негативних відгуків і поганої репутації.
Існують судження, що висока вартість ліцензії та податкові ставки відлякають операторів від українського ринку. Яка ваша думка з цього приводу?
Якщо прислухатись до операторів, звісно, це питання потрібно вирішувати. Якщо порахувати інвестиції, вартість відкриття, кількість прибутку з кожного автомата чи стола, то виявиться, що податки дійсно завищені десь удвічі. Ліцензія, щорічні патенти, додаткові податки, вартість обладнання, орендна плата готелям (які завищують ціни в десятки разів) – це все є фінансовими витратами. І на цих умовах оператору буде нецікаво відкривати ігрові автомати чи казино. Якщо таке трапиться, то державні органи зрозуміють: гроші, на які вони очікували, не прийшли. І урядовці самі підуть на зустріч і знизять податкові та ліцензійні ставки. Який тоді сенс приймати закон, якщо надходження до бюджету будуть у п’ять разів менші, ніж розраховували. Я думаю, ринок все відрегулює, і це нормально, адже схожі процеси відбувалися й в інших країнах. Держава хоче та планує щось одне, але бізнесмени ніколи не вкладуть гроші, якщо вміють добре рахувати та оцінювати ризики. Вони зроблять розрахунки та не будуть сюди заходити, бо це їм нецікаво та невигідно.
Державний регулюючий орган – якими мають бути його функції та обов’язки?
З цим питанням все складно. У мене немає розуміння, як його будуть формувати. І як ми, оператори ринку, можемо все зрозуміти та прозоро спостерігати за роботою регулятора? Найгірше місце в цьому законі – створення органу, який зможе розвести корупцію в сфері гемблінгу. Про це в законопроєкті написано дуже розмито. Передбачені функції з видачі ліцензій, контроль, накладення штрафів. Але хто ці люди, хто їх назначає, як їх прозоро контролювати – не написано. Тому я вважаю це місце найслабшим у законі. Мене більше цікавить контроль регулятора, оскільки необхідно унеможливити корупційні ризики.
Нагадаємо, що на думку експертів, Україна пропонує операторам занадто високі ціни на ліцензії
Читайте також: В Одесі депутат ініціював збір підписів проти казино та лотомаркетів
Читайте також: Що написано в законопроєкті № 2285-д про держрегулятора?
