Голова правління Федерації кіберспорту України (UESF) Іван Данішевський дав коментарі на тему поточного стану кіберспорту. Поговорили про співпрацю з державою, збільшення призових фондів для аматорів, кіберспортивну освіту та можливість провести The International у Києві.
Іване, розкажіть, будь ласка, про процес визнання UESF національною федерацією. Чи є у вас конкуренти в цьому напрямі?
Все необхідне для визнання вже зроблено, конкурентів у нас немає.
Наскільки держава готова до співпраці з кіберспортом після його визнання?
У держави зв’язані руки щодо роботи з іншими і розв’язані для співпраці з національними федераціями. Тому, звісно, відкриється багато можливостей і посилиться інтерес. Останнє, на мою думку, найважливіше.
Плануєте розвивати професійний чи аматорський напрям?
Федерація кіберспорту України більше зацікавлена в аматорському кіберспорті.
Нещодавно UESF провела турніри для людей з обмеженими можливостями. Які особливості підготовки таких подій ви можете виділити?
Цікаво, що люди з обмеженими можливостями та інші групи людей, яким би ми хотіли приділяти увагу, виявляють до нас багато інтересу і дуже сильно стараються. Це саме собою допомагає розвитку серії таких подій. Бо ми не хочемо проводити одинарні турніри, ми хочемо давати якісний приклад, який би могли взяти за основу інші. І мене радує, що турніри для людей з обмеженими можливостями будуть повторюватися, вони вже анонсовані, і ми знайшли для них підтримку. Це дуже важливо.
В Україні можна побачити тенденції невеликих призових на аматорському рівні. На вашу думку, чи не стане збільшення виплат ефективним заохоченням для гравців?
Річ у тому, що я не вважаю, що призові взагалі є аргументом для аматорського кіберспорту. Але звісно так – потрібно шукати більші обсяги фінансування, але не для підвищення призових фондів, а для збільшення їхньої кількості. Щоб турніри були більш поширені по країні, щоб було більше можливостей щось виграти. Загалом не скажу, що бюджети маленькі – турніри мають в середньому від 10 тисяч гривень. Це доволі відчутно, враховуючи, що грає молодь, триває подія максимум два тижні, і є шанси виграти 3-10 тисяч гривень на одного гравця, то це доволі серйозні гроші. Тому потрібно збільшити частоту і якість проведення. І, звісно, для цього теж потрібно більше коштів.
Ви заявляли про плани прибрати зі вжитку слово «кіберспорт» у наступні 10 років. Які бачите шляхи реалізації цього?
Я не сказав би, що це аж така ціль, але вважаю, що це допоможе індустрії. Ми, як і увесь світ, перевдягнемося в «електронні види спорту», «електронний спорт» тощо. І загалом ігри самі собою стануть видами спорту. Футбол же – це гра, і всі інші види спорту – теж ігри. Ось так і має трапитися, бо поки що це «група ігор спорту». І якось там її перейменують на більш зручне визначення.
Чи можна сказати, що це через те, що «кіберспорт» асоціюється, особливо в Україні, з сидінням і марнуванням часу?
Хтось так придумав, не можу сказати, чому раптом. Знову ж таки, я наводив приклад – батьки думають, що від радіації можна вмерти і комп’ютер шкодить мозку тощо. Це все просто забобони.
Чи почали в Україні з’являтися навчальні курси з кіберспорту?
Вже навіть є випускники магістратури з кіберспорту, ця освіта вже триває понад рік. Запроваджено програми для бакалаврату, і є коледж, в якому зроблять 10 та 11 класи з акцентом на кіберспорті. Але загалом кіберспорту поки ще рано навчати, як я вже казав, це наразі радше маркетингове приваблення молоді до освіти. І наше завдання зараз – наситити цю молодь якісними знаннями, які їм допоможуть у подальшому житті. Бо у дітей не вистачає загальноосвітнього складника – всі просто зі школи виходять недостатньо розвинутими, якщо самі цим не цікавилися. Людина може не розбиратися в комп’ютерах, не розбиратися в Інтернеті. Можуть навіть не знати, як підключити монітор до системного блоку, утім хочуть грати. Це неправильно. І потрібно більше навчати базовим речам.
Була інформація, що Київ претендує на проведення The International. Як вважаєте, наскільки це реально?
Від бажання Києва це мало залежить. Якщо зараз гарно проведемо мейджор, то маленькі двері можливостей відчиняться. Бо на мейджорі будуть працівники Valve, і потрібно, щоб організатор та і країна загалом гарно себе показали. Тоді це все спрацює. У Києві буде кілька перших осіб Valve, ми їх знаємо і будемо намагатися переконувати. Це прямо і опосередковано допоможе. Бажання міста дуже важливе, але, на жаль, на рішення вплине не сильно, якщо тільки грошима. І всі ми знаємо, які ймовірність того, що Київ дасть три-п’ять мільйонів на проведення чемпіонату.
Наскільки активно співпрацюєте з розробниками ігор?
Так, ми з ними працюємо, ми знайомі, і вони нам допомагають. На жаль, це не Valve, хоча дві найпопулярніші гри (Dota 2 і Counter Strike: Global Offensive – прим. ред.) – це їхні продукти. Причина у тім, що Valve просто не працює з регіональними представниками і федераціями. Але інші співпрацюють, наприклад – Riot Games. Ми контакти маємо і постійно спілкуємося, просто це поки що не дає значних результатів.
З якими новими дисциплінами плануєте роботу?
Вимушені будемо працювати з олімпійськими (кіберспорт визнали олімпійською дисципліною другого рівня, однак до переліку ігор потрапили лише симулятори, наприклад – електронна риболовля чи перегони на яхтах – ред.). Будемо пробувати з Valorant, але з ним складно знайти підтримку. Це точно не буде ініціатива Федерації, бо ця гра у нас малопопулярна, як і багато інших ігор, з якими хотілося б попрацювати. Але якщо буде національне завдання потрапити на турнір з Valorant, то, напевно, ми з ним впораємося.
А якщо підготовка до Олімпійських ігор?
Взагалі нічого сказати щодо Олімпійських ігор. Нещодавно вперше порушили це питання і наразі нічого не зрозуміло. Будемо думати.
Читайте також: Ганна Буяджи про можливі наслідки судової перемоги ексоператора над державою
Читайте також: Особливості маркетингової стратегії сфери iGaming
