Нещодавно президент України підписав закон «Про платіжні послуги», який покликаний спростити ведення бізнесу для багатьох компаній в країні. Також в першому читанні ВРУ ухвалений законопроєкт «Про віртуальні активи». Як обидва документи вплинуть на роботу бізнесу та юристів в Україні, який вплив це матиме на економіку та хто виграє найбільше – у інтерв’ю LoginCasino розповів адвокат та партнер Digilaw Максим Саєвський, а також юристка Digilaw Катерина Донікова.
Відомо, що ваша юридична компанія веде роботу у багатьох сферах бізнесу. Скажіть, будь ласка, що зміниться у правовідносинах для бізнесу та фізичних осіб після ухвалення закону «Про платіжні послуги». Які позитивні моменти варто виділити?
Закон створює сприятливі умови для гармонізації платіжного ринку України з європейським, оскільки він бере до уваги та ґрунтується на вимогах європейських законів щодо платіжних операцій, а саме Директиви 2009/110/ЄС щодо електронних грошей [EMD] та Директиви ЄС про платіжні системи 2/PSD2.
Наразі основні платіжні послуги в Україні здійснюються через банківські установи. До нових надавачів платіжних послуг приєднаються платіжні установи (подібні банківським установам з розширеним списком послуг), філії іноземних платіжних установ, установи з випуску електронних грошей (які отримали відповідну ліцензію), поштові оператори, органи державної влади тощо.
Передбачається розширення платіжних послуг та кола надавачів послуг, які включатимуть фінансові та нефінансові платіжні послуги. Головними нововведеннями стануть послуги з випуску електронних/цифрових грошей та платіжні операції, пов’язані з таким видом грошей, послуги з емісії та еквайрингу платіжних інструментів, які відтепер будуть надаватись не лише банківськими установами. За новим законом небанківські установи мають можливість не брати участі в платіжних системах для здійснення грошових переказів та працювати на платіжному ринку самостійно, що значно полегшить їхню роботу.
Перевагою для нових надавачів стане OpenBanking, тобто надавачі послуг (банки зокрема) мають відкривати API та надавати можливість підключатись до інтерфейсів банківських сервісів.
Тобто відкривається простір для фінтех-стартапів для створення програмних продуктів, зокрема і мобільних додатків, де буде акумулюватися інформація про всі рахунки особи. Наприклад, в таких програмних рішеннях можна буде ініціювати грошові перекази в режимі онлайн, не використовуючи безліч окремих додатків, які належать, наприклад, Приватбанку або Монобанку, або будь-якому іншому. Такі рішення можуть містити в собі фінансового помічника особи, що дозволятиме зручніше оперувати своїми грошовими надходженнями, слідкувати за окремими витратами та займатись власним інвестиційним плануванням.
Звісно, така транспарентність у взаємному обміні інформацією між банками, мобільним додатком та клієнтом буде можлива тільки за згодою останнього. Якщо клієнт дозволить обмін інформацією, то, наприклад, в Укрсиббанку матимуть змогу переглянути, в яких ще банках особа має рахунок та які операції відбуваються за цими рахунками. Чи погодяться на такий механізм споживачі фінансових послуг – велике питання. Однак для банків така можливість стане каталізатором покращення скорингових моделей у визначенні кредитоспроможності та надійності конкретного клієнта.
Умови надання платіжних послуг для фізичних та юридичних осіб стають прозорими, оскільки вони мають змогу дізнатись усю необхідну інформацію про надавача послуг у Реєстрі платіжних систем. Користувачі платіжних послуг мають знати, що новим законом передбачено підвищений контроль до кібербезпеки користувачів. При отриманні послуг користувачі мають проходити автентифікацію та дворівневу автентифікацію, якщо надавач послуг буде вважати дії користувача підозрілими, пропонуючи підвищений рівень безпеки. Також підвищений рівень безпеки до надання платіжних послуг обумовлюється посиленням відповідальності за шахрайську діяльність щодо користувачів та надавачів платіжних послуг.
Нова система надання послуг, яка запроваджується законом про платіжні послуги, демонополізує платіжний ринок, оскільки з’явиться велика кількість установ, які можуть надавати платіжні послуги, не будучи банківською установою або фінансовою організацію, що призведе до підвищення конкурентоспроможності та підвищення рівня якості наданих послуг. Адже небанківські установи через отримання можливості по випуску карток та ведення рахунків клієнтів стають ближчими до потенційних споживачів фінансових послуг.
Проте слід одразу зупинитись на суттєвій конкурентній перевазі банків. Фонд гарантування вкладів не є органом, який в разі потенційного банкрутства якоїсь платіжної системи забезпечує повернення її клієнту 200 тисяч гривень. Звісно, закон згадує про те, що всі надавачі платіжних послуг зобов’язані забезпечувати належний захист і збереження коштів, отриманих ними від користувачів. Але механізм такого забезпечення виписаний доволі диспозитивно. Адже такі установи мають право (але не обов’язок) забезпечувати збереження коштів користувачів шляхом страхування власної відповідальності на випадок неможливості виконання фінансових зобов’язань перед користувачами, або забезпечувати такі кошти банківською гарантією на умовах, що дадуть змогу користувачам отримати від страхової компанії або банку-гаранта відшкодування в розмірі, еквівалентному сумі фінансових зобов’язань.
Закон вводить нові терміни для правового поля держави, які, щоправда, вже давно використовуються на інших рівнях. Наскільки це спростить або ускладнить роботу юристів та в чому?
Новий закон про платіжні послуги лише дає чітке розуміння того, що ми маємо нагоду модернізувати ринок платіжних систем України та створювати нові етапи розвитку й інтеграції до платіжного ринку Європейського Союзу та нарешті відповідати їхнім високим стандартам.
Деякі нововведені терміни наразі існують поза межами регулювання чинного законодавства України, проте використовуються у сфері надання платіжних послуг у всьому світі та Європі зокрема. Оскільки основною метою в новому законі є осучаснення та відповідність європейській термінології, це поставить перед вітчизняними юристами завдання вивчити новий підхід та опанувати платіжну систему загалом.
Прикладом таких розбіжностей у розумінні термінології є термін «платіжна інфраструктура», яка у розумінні українського юриста (до ухвалення нового закону) є елементом для здійснення платежу, але ж в європейській інтерпретації платіжна інфраструктура є самою платіжною системою.
Тому особливу увагу потрібно приділяти не тільки впровадженню нової системи отримання послуг, але ж і розумінню термінології, яка сучасному українському ринку мало знайома.
Які сфери здатен простимулювати новий закон? Чи можна припустити, що це крок до зрозумілішої інвесторам моделі ведення бізнесу в Україні?
Відтепер від небанківських установ не вимагається участь у платіжних системах. Це спрощує їхню діяльність, тому що вони матимуть змогу самостійно працювати на ринку платіжних послуг. Наразі лише банківські установи мають право відкривати платіжні рахунки, випускати електронні гроші та платіжні картки. Але за новим законом таке право набувають небанківські установи також.
Проєкт закону був розроблений з урахуванням потреб бізнес-спільноти, яка потребує детальніших пояснень усіх процесів платіжних операцій, як і можливості розвитку та росту інвестиційних вимог компаній. Платіжні послуги за проєктом нового закону повинні стати прозорішими в контролі за ними та сприяти запровадженню інновацій у цій сфері.
НБУ має можливість оверсайту платіжних систем, що враховує моніторинг та контроль платіжних систем, а також можливість надання рекомендацій та інструкцій щодо модернізації платіжних систем та застосування до них заходів впливу. Завдяки оверсайту інвестори мають можливість розраховувати на добросовісність організацій та установ, які є надавачами платіжних послуг.
Чи очікуєте ви на повноцінний вихід на український ринок PayPal та інших платіжних систем після ухвалення нового закону?
Це питання обговорюється в ЗМІ вже не один рік. Відповіді на нього були лише абстрактні і зводились до відсутності зацікавленості PayPal в українському ринку. Проте новий закон створює всі умови для розвитку платіжних систем та дає привід PayPal знову оцінити перспективи виходу на український ринок. Але гарантії, що це станеться, не може дати ніхто, крім них самих.
Також закон дозволяє запускати вітчизняний стейблкоїн. Відомо, що НБУ вже робив пілотний проєкт е-гривні. Наскільки реально, що в Україні найближчим часом з’явиться CBDC та як він здатен вплинути загалом на державу?
Новим законом передбачається право НБУ на випуск цифрової валюти, а також можливість розвинути концепт платформи інноваційних фінансових рішень, якому НБУ присвоїв назву «Регуляторна пісочниця» – платформи для тестування інноваційних послуг та інструментів на платіжному ринку, що передбачає взаємодію зі стартапами та опрацювання їхніх потреб.
Випуск цифрових грошей може стати реальною подією, але це не буде означати, що найближчим часом Україна залишиться лише з цифровими грошима. Варто зазначити, що є велика різниця між криптою та майбутньою е-гривнею, вона полягає в контролі за вартістю е-гривні від НБУ, який виступає регулятором у випуску цифрової валюти. Державний орган вже визначив е-гривню третьою формою національної валюти України, яка буде використовуватись одночасно з готівковими та безготівковими розрахунками. Однією з особливостей цифрової валюти є використання блокчейну, завдяки чому комісії з переказів будуть набагато нижче банківських, і загалом цифрові гроші знижують витрати на функціонування та забезпечення фінансової системи, оскільки скорочуються витрати на інкасацію та випуск грошей.
Говорячи про можливість запуску цифрової валюти на український ринок треба зауважити, що ключовим є технічний аспект, який потребує значної експертизи.
В Україні активно працюють над легалізацією віртуальних активів. Чи ознайомлені ви із відповідним законопроєктом? І якщо так, то як загалом його можна оцінити?
Це низка законопроєктів, які повинні ухвалюватись з основним проєктом закону № 3637 «Про віртуальні активи». Міністерство цифрової трансформації разом із блокчейн-спільнотою розробляє концепцію легалізації віртуальних активів та опрацьовує питання, як саме ця концепція повинна реалізуватися в законодавстві. Наразі відомо, що криптовалюта не стане засобом платежу і монопольне становище гривні в цьому питанні буде збережено.
Водночас законопроєкт справді покликаний визначити правовий статус віртуальних активів та включити їх до об’єктів цивільного обігу, щодо яких з легкістю можна буде здійснювати операції з купівлі-продажу, дарування тощо. Остаточна легалізація віртуальних активів дасть змогу компаніям, які працюють в цій сфері, юридично структуруватись в Україні, відкрито працювати з представниками банківського сектору та місцевими платіжними системами. До речі, головним регулятором ринку віртуальних активів пропонується визначити Мінцифри.
Автори законопроєкту обіцяють нові можливості для компаній, які пов’язані з криптовалютою та блокчейном.
Чи працюєте ви з такими компаніями сьогодні? Якщо так, то як урегульовуються стосунки між блокчейн- і криптокомпаніями та клієнтами, а також державою? Чи стане вам простіше працювати з ними, після ухвалення профільного закону та як ви загалом оцінюєте перспективи для блокчейну, IT-сфери та банківського сектору економіки України у майбутньому? Чи йдемо ми правильним шляхом у цих сферах?
Зараз ухвалюється ряд нових законів, які безпосередньо пов’язані з ІТ-індустрією та впровадженням інноваційних технологій на українському ринку, з перспективою розвитку держави у сфері електронних грошей є, але головне – як саме це буде відтворюватись на практиці.
Звісно, через відсутність правового регулювання держава схиляється до позиції нейтралітету в питаннях, пов’язаних з криптокомпаніями. З іншого боку, це призводить до того, що криптобізнес здебільшого дивиться на країни з розвиненішим та прозорішим регулюванням, де і реєструє компанії, відкриває банківські рахунки (рахунки в платіжних системах) та сплачує податки. Україні ж залишається роль R&D-центру. Отже, зрозумілі правила гри справді привернуть увагу підприємців цієї сфери до України. Ми готові до роз’яснень та консультування. Однак та ж передбачуваність не може вирішуватись лише ухваленням профільного закону. Недоторканність права власності, невтручання правоохоронних органів у діяльність транспарентних бізнес-процесів, впевненість у судовому захисті безстороннім та компетентним судом – це безумовні складники будь-якої сфери здорової бізнес-активності і не тільки пов’язаної з криптоактивами.
Україна зробила великий крок вперед, ухваливши закон про «Дія City», відкривши перспективи розвитку всієї IT-сфери. Спеціальним законом впроваджується нова система оподаткування для IT-компаній, змінюється підхід до співпраці з ІТ-фахівцями/фріланс-спеціалістами. Цей закон не лише сприяє збільшенню інтересу серед потенційних інвесторів, а й пришвидшує розбудову цифрової держави. Дотримуючись заданого цим нормативним актом вектору руху Україна зможе стати простором для нових фінтех-стартапів, осередком ІТ-спеціалістів та отримає інструменти для збільшення кількості робочих місць.
Читайте також: Рада дозволила небанківським установам випускати електронні гроші: усі зміни
Читайте також: Новини фінансів
