«Справа Olympic Entertainment може стати прецедентною для інших інвесторів, які постраждали через необдумані дії влади» – Ганна Буяджи

27 Травня 2021, 17:27

«Справа Olympic Entertainment може стати прецедентною для інших інвесторів, які постраждали через необдумані дії влади» – Ганна Буяджи

Нещодавно стало відомо, що один із колишніх операторів виграв судову справу проти України і має отримати €7,5 млн компенсації за заборону грального бізнесу в 2009 році. Цю подію нам прокоментувала Ганна Буяджи, керівний партнер VigoLex. Фахівець детально розповіла про причини і наслідки цього рішення, а також вказала на недосконалість положень закону про рекламу грального бізнесу.

Ганно, на вашу думку, чому суд прийняв рішення на користь позивача?

Для пострадянських країн є доволі поширеним явище, коли певні суспільно важливі рішення приймаються швидко та не завжди поступово. Особливо до цього явища чутливий бізнес, оскільки через це він несе збитки.

Це глобальне питання стосується як національних компаній, так і міжнародних. Однією з таких компаній в 2009 році було ТОВ «Олімпік Казино Україна», яке на той момент було дочірньою компанією міжнародного естонського концерну Olympic Entertainment Group. Останній спеціалізується на гральному бізнесі та є провідним у країнах Прибалтики, а також має чи не найбільший прибуток серед всіх компаній в Естонії. За версією Postimees посідає 8-ме місце серед всіх естонських компаній за 2019 рік. Тож, можливо, це питання було навіть більш принциповим та репутаційним, ніж справді мало якусь фінансову мету в естонської компанії.

Для України ж це питання надійності інвестування, адже в 1995 році Україна підписала «Угоду між Урядом України та Урядом Естонської Республіки про сприяння та взаємний захист інвестицій», яка регулює так зване питання експропріації (стаття 5 Угоди) або більш широке та загальновживане поняття націоналізації, яке також заборонено статтею 9 Закону України «Про режим іноземного інвестування». Фактично такою експропріацією стала заборона проведення азартної діяльності на території України для естонського концерну. А це, звичайно, тягне за собою фінансові наслідки, які ми бачимо у міжнародному арбітражному рішенні Olympic Entertainment Group проти України.

Тож, приймаючи певні рішення, український парламент має оцінювати не лише політичні переваги й ризики, а і юридичні. Оскільки це може мати велике значення в майбутньому. Як на мене, це дуже показова справа. І річ не в тім, що вона стосується саме грального бізнесу, вона віддзеркалює абсурдність прийняття державних рішень, які зазвичай диктуються «політичною доцільністю» та чиїмось амбіціями, аніж фінансовим розрахунком та стратегічним мисленням. Це якраз той приклад, коли для іноземного інвестора збитки виявилися непрогнозованими та значними виключно через непослідовність державної політики у певній сфері. Виплата компенсації має стати уроком для наступних поколінь українських політиків, хоча, на жаль, реалії свідчать, що попередні помилки нікого не вчать.

Чи не створить це прецедент, через який інші ексоператори почнуть позиватися на державу?

Звичайно, ця справа може стати прецедентом в подальшому для інших операторів, хоча вона і має свої нюанси та особливості. Зокрема, суд не задовольнив всі вимоги повністю, а погодив виплату лише у розмірі €7,5 млн з €12,4 млн, запитуваних позивачем. Тож, перед тим як звертатись з аналогічним позовом, іншим компаніям потрібно добре оцінити, чи вийде отримати такий самий результат, як і Olympic Entertainment Group.

Я б говорила, що ця справа може бути прецедентною і для будь-яких інших інвесторів, які постраждали через непродуманість та непередбачуваність рішень органів державної влади, які за один день без попереджень та жодних відшкодувань повністю змінили правила гри на певному ринку. У цій конкретно ситуації – просто знищили цілу сферу бізнесу, заборонивши її одним рішенням.

З якої частини держбюджету буде виплачуватися ця компенсація?

Відповідальним органом за виконання рішень міжнародних судів, винесених проти держави Україна, є Міністерство юстиції України. Щороку у Законі України «Про державний бюджет» на відповідний рік затверджується певна сума коштів, за рахунок яких такі рішення мають виконуватися. На 2021 рік у бюджеті за програмою 3601170 «Платежі на виконання рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України» передбачено 582 377 400 грн. З одного боку, здається, що сума немаленька, але з огляду на весь обсяг зобов’язань України перед контрагентами у справах, стосовно яких уже винесені негативні для України рішення, сума є мізерною. Проте, повертаючись до поставленого питання, можу сказати, що гроші будуть відшкодовувати Olympic Entertainment Group із бюджетних коштів саме з цієї програми.

З власної практики як колишнього державного секретаря Міністерства юстиції України можу сказати, що великі суми відшкодування можуть розподілятися і виплачуватися частинами протягом кількох років, проте дана сума, можливо, буде виплачена цього року повністю.

Рішення ухвалили під час запуску українського грального ринку. Чи спонукала повторна легалізація подати в суд на Україну саме в цей час?

Ця справа почала розглядатися у міжнародних судах задовго до прийняття остаточного рішення про легалізацію грального бізнесу в Україні. Так, ще у листопаді 2018 року Міністерство юстиції України, яке офіційно представляє державу Україна у міжнародних спорах, отримало повідомлення від компанії Olympic Entertainment Group про відкриття провадження проти України відповідно до арбітражного регламенту Комісії ООН з міжнародної торгівлі. За таких обставин говорити про якийсь зв'язок позову із прийняттям закону про гральний бізнес підстав немає.

Щодо реклами азартних ігор. Нині помітно, що українські ліцензіати обійшли заборону на зовнішню рекламу, використовуючи положення про спонсорство. На вашу думку, чи варто виправляти цю лазівку в законі? І загалом, які положення про рекламу азартних ігор в законі варто доопрацювати?

Насправді, закон про азартні ігри в частині реклами далеко не ідеальний і має цілу низку прогалин, зокрема:

  • Відсутність спеціального суб’єкта (КРАІЛ) в Законі України «Про рекламу», який міг би приймати певні адміністративні рішення. Я на цьому вже наголошувала неодноразово. Ба більше, я входжу до однієї з експертних груп при КЕР, яка займається питаннями реклами, і постійно рекомендую КРАІЛ ініціювати внесення відповідних змін до парламенту. Йдеться про доповнення ст. 26 закону про рекламу одним пунктом, який би передбачав право КРАІЛ на накладення санкцій у цій сфері. Один єдиний пункт, який розв’яже руки комісії і надасть їй право повноцінно виконувати свої повноваження. Усі кивають головами, розуміючи важливість питання, але всі кажуть, що не на часі.
  • Відсутність регулювання реклами азартних ігор в Інтернеті чи прямої заборони. Замість цього є лише заборона спрямовування реклами на вразливі групи населення, що є не зовсім конкретним, хоча навіть це обмеження не дотримується, що нескладно помітити, якщо зайти на сайти, де викладені фільми та мультфільми, розраховані на дітей та підлітків.
  • Відсутність чіткого розмежування спонсорства та рекламування азартних ігор. Це також є проблема, оскільки, з одного боку, формально порушення немає, але з іншого – коли бачиш на фасаді будівлі величезну розтяжку з впізнаваними логотипами, гральною символікою та написом «Спонсор такої-то програми», усі відразу все розуміють. А це бачать неповнолітні, і за таких обставин абсолютно неважливо, що формально йдеться про «спонсорство».

Таким чином, Закон України «Про рекламу», все ще потребує доопрацювання. Не лише в частині визначення базових положень, таких як суб’єкт, що може притягувати до відповідальності, а й більш детальних положень, що стосуються реклами в Інтернеті та розмежування обмежень у спонсорстві і рекламі.

Читайте також: СЕО Storm International оцінив перспективи роботи на українському ринку

Читайте також: Антон Кучухідзе розповів про головні завдання UGC

Коментарі:
Зараз читають
вгору