Нещодавно Кабмін опублікував проєкти ліцензійних умов для гральних операторів, які планують працювати в Україні. Редакція LoginCasino.com.ua поспілкувалася з цього приводу з керівним партнером юридичної компанії VigoLex Ганною Буяджи. У своїх коментарях експертка детально розкрила суть деяких положень ліцумов і надала їм власну оцінку.
Ганно, як ви оцінюєте проєкти ліцумов загалом? Які моменти в них, на вашу думку, є найбільш незручними та найскладнішими для виконання оператором?
Загалом, проєкт ліцензійних умов більшою мірою дублює положення Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» (надалі – закон про гральний бізнес) з деякою деталізацією. Сам текст містить технічні дефекти, які, сподіваюся, в остаточному документі будуть усунені.
Найбільш незручним для операторів, як на мене, є те, що на час подання документів на отримання ліцензії бізнес повинен бути фактично готовий до запуску:
- для офлайн-казино має бути приміщення (власне чи орендоване) або підписаний попередній договір купівлі-продажу чи оренди, а також підтверджена відповідність цього приміщення встановленим законом вимогам;
- отримані банківські гарантії на суму близько 36 млн грн;
- сертифіковане гральне обладнання;
- затверджені правила відвідування грального закладу;
- має бути бренд оператора, що, зокрема, включає логотип, зареєстровану торговельну марку, для офлайн-казино та зали ігрових автоматів.
І все це має бути документально підтверджено.
А ще цікаво, що оператор повинен зберігати оригінали поданих до комісії документів протягом дії ліцензії та 10 років після її припинення.
Також привертає увагу те, що чимало документів, які потрібно додавати до заяви, формуються у довільній формі. Це, зокрема, стосується інформації щодо відсутності над здобувачем ліцензії контролю резидентів країни-агресора і про те, що здобувач не діє в інтересах таких осіб, інформації про бездоганну ділову репутацію керівників, головного бухгалтера, бенефіціарів. А довільна форма та відсутність вимоги щодо підтвердження наведеної інформації дає великий простір для суб’єктивних оцінок.
Що стосується поняття «бездоганна репутація», то його визначення закріплене у Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». І там досить чітко визначено: ділова репутація – це сукупність підтвердженої інформації, що дає можливість зробити висновок про відсутність встановлених протягом останніх трьох років компетентними органами або судом порушень вимог законодавства про запобігання та протидію, законодавства про фінансові послуги та законодавства про запобігання корупції, а також про відсутність судимості за різні види злочинів. Відповідно, бездоганну ділову репутацію мають перевіряти на підставі сукупності документів і фактів, а не на підставі довільно викладеної інформації.
Серед недоліків також можна зазначити відсутність правової оцінки Fantasy Sports – надпопулярної вертикалі, яка поєднує аспекти одночасно тоталізатора та лотерей.
Слід очікувати уточнення ліцензійних умов із початком практики їх застосування.
У проєкті ліцензійних умов зазначено, що однією з причин анулювання ліцензії оператора є непідключення ігрового автомату до системи держмоніторингу. Чи не створює це неточність, враховуючи, що модуля моніторингу наразі не існує? І, на вашу думку, яким чином буде реалізована ця норма?
Фактично у проєкті ліцензійних умов продубльовано норму із закону про гральний бізнес, у якому однією з підстав для анулювання ліцензії є непідключення грального обладнання або онлайн-системи до Державної системи онлайн-моніторингу протягом десяти днів з дня отримання ліцензії (п. 8 ч. 1 ст. 51).
Система Державного онлайн-моніторингу наразі відсутня, і, як зазначив голова Комісії з регулювання азартних ігор і лотерей Іван Рудий на початку листопада, на її розробку є «умовно пів року» (а значить, до травня 2021 року). Однак, за словами того ж Івана Рудого, ринок планують запустити вже 15 грудня 2020 року. Тобто без відповідної системи моніторингу.
На перший погляд може здатися, що це черговий «ляп», але насправді законодавець спрогнозував ситуацію, що на момент запуску ринку системи моніторингу ще не буде. У цьому контексті важливим є положення п. 3 Прикінцевих та перехідних положень закону, зміст якого можна передати у таких тезах:
- положення закону про Державну систему онлайн-моніторингу набирають чинності з дня введення її в експлуатацію рішенням комісії, тобто будь-які норми, що стосується цієї системи, поки не набрали чинності;
- введення в експлуатацію має відбутися не пізніше ніж через два роки з дня набрання чинності законом;
- протягом шести місяців з дня введення в експлуатацію системи оператори зобов’язані підключити до неї гральне обладнання;
- до спливу шести місяців із дня введення в експлуатацію системи санкції за непідключення до системи не застосовуються.
Отже, «піонерам», які першими отримають ліцензії, начебто боятися не варто, проте до бочки меду, як завжди, – ложка дьогтю. У перехідних положеннях закону зазначено, що за період дії ліцензії, під час якого не було введено в дію систему моніторингу, застосовується трикратний розмір ліцензійних платежів. Наприклад, за ліцензію на казино замість 6,1 млн грн (виходячи із розміру мінімальної зарплати у цьому році) потрібно буде сплатити утричі більше, тобто 18,3 млн грн, а за букмекерську ліцензію замість 28,3 млн грн – 84,9 млн грн. Іншими словами, відразу потрібно оплатити трирічну вартість ліцензії. І так кожного року, аж допоки не запрацює система моніторингу. І не забувайте, що розмір мінімальної зарплати, до якої прив’язана вартість ліцензії, постійно збільшується, а отже, зазначені цифри також будуть рости.
Погодьтеся, такі умови не надто привабливі для початку бізнесу. Більше того, саме ці норми можуть відлякати потенційних гравців та «відсунути» повноцінний запуск ринку азартних ігор, бо ще до початку діяльності необхідно зробити такі великі капіталовкладення. І це до того, що вартість ліцензій в Україні і так є малоконкурентною порівняно з іншими юрисдикціями, про що ми неодноразово наголошували.
До речі, з останніх новин: у Кабміні очікують надходження до спецфонду держбюджету в 2021 році 7,443 млрд грн за рахунок плати за ліцензії на азартні ігри та лотереї. Про це йдеться в проєкті держбюджету-2021 до другого читання, який опублікували на сайті Верховної Ради. Як на мене, оптимістичний прогноз.
Чи існують у законі та ліцумовах прогалини, що дозволять зайти на ринок України операторам, акціонерами чи бенефіціарними власниками яких є громадяни країни-агресора?
У нормативній базі як такій прогалин немає. Заборона занадто чітко та коротко сформульована для того, щоб її можна було обійти, користуючись суто формальними недоліками.
Проте фактично російський капітал може зайти на ринок інкогніто: через іноземні компанії із номінальним сервісом, складні іноземні акціонерні договори або просто через «своїх» бізнесменів, які готові прийняти російський капітал під власну неофіційну відповідальність. Закон забороняє корпоративну участь, проте не надає інструментів з’ясування того, «чим пахнуть» гроші.
Не виключено, що суспільний або журналістичний тиск, підтверджений документами або неспростовною інформацією про зв’язок оператора із країною-агресором, може призвести до позбавлення такого оператора ліцензії, хоча знову ж таки у кожному конкретному випадку це потрібно буде доводити у суді, насамперед документально.
З вимог ми так до кінця і не зрозуміли, хто займатиметься сертифікацією грального обладнання. Це має бути регулятор чи якась інша держкомісія?
Закон закріплює повноваження сертифікації грального обладнання за суб’єктами сертифікації, визначення яких таке: іноземні та/або українські суб’єкти господарювання, що можуть здійснювати сертифікацію та інспектування грального обладнання відповідно до закону, акредитовані національним органом України з акредитації або акредитація яких іноземним органом з акредитації визнається на підставі міжнародного договору України. Таким національним органом з акредитації є Національне агентство з акредитації України.
Також у п. 3 проєкту ліцензійних умов зазначено, що комісія встановить перелік компаній (установ, лабораторій), які проводять сертифікацію грального обладнання, що підлягає сертифікації, та сертифікатів не пізніше 1 січня 2021 року.
Таким чином, українські суб’єкти сертифікації спочатку акредитуються Національним агентством з акредитації України після підтвердження відповідальності міжнародним стандартам роботи органів інспекції (ISO/IEC 17020) та вимогам до випробувальних і калібрувальних лабораторій (ISO/IEC 17025), спеціальним галузевим вимогам (які ще не сформовано), а потім комісія складає їх перелік.
Що стосується іноземних суб’єктів господарювання, то вони мають бути акредитовані іноземними суб’єктами акредитації відповідно до міжнародних договорів України та спеціально перелічені комісією.
Чи є доцільною заборона на розміщення пунктів обміну валют на території грального закладу?
Зазвичай гральні заклади – закриті приміщення, які знаходяться у своїй «паралельній» реальності азарту та свята. Організатори навмисно відривають гравця від плину часу (у казино ви ніколи не побачите годинника) та від відчуття плину грошей: бонуси, подарунки, алкоголь, дзвін жетонів у слот-машинах.
Особа, яка насолоджується грою, планує певний бюджет і заздалегідь бере певну суму в національній валюті. У разі програшу виникає рефлекторне бажання відігратися і ризикувати понад бюджет. Саме тому існують такі «неявні» норми, які не дають загубитися гравцю у вирі пристрасті: зокрема, заборона дарувати відвідувачам алкоголь і тютюнові вироби, а також заборона надавати позики або розміщення у гральних закладах ломбардів, пунктів обміну валют.
На перший погляд, заборона на розміщення пунктів обміну валют здається проявом соціальної відповідальності грального бізнесу і певного піклування про гравця. Іншими словами, за час, який гравець проведе за межами закладу у пошуку можливості обміняти кошти, він може «охолонути» і обдумати доречність нових витрат. Проте є дуже цікавий нюанс: у приміщенні готелів категорії п’ять чи чотири зірки обов’язково повинен бути цілодобовий обмін валют (взагалі, це один із критеріїв сертифікації), а біля готелів три зірки обмін валют має бути на відстані 100 метрів. Далеко ходити не доведеться, і бажання грати ще може не зникнути.
Чому умови диктують, що кількість працівників казино, влаштованих за трудовим договором, має бути не меншою за 50?
Чому вимога закону та проєкту ліцензійних умов саме 50, а не 49 працівників, – пояснення з точки зору вимог законодавства немає. Причому у казино, що розміщене у спеціальній гральній зоні, створеній Кабміном, має бути не менше 200 офіційно працевлаштованих.
З точки зору логіки все ж можна знайти хоча б якесь обґрунтування. Законом встановлена вимога щодо мінімальної кількості гральних столів і ігрових автоматів: 1) у населеному пункті з населенням більше 500 тисяч осіб – 10 гральних столів і 50 автоматів; 2) у населеному пункті з населенням менше 500 тисяч осіб та за межами населених пунктів – 5 гральних столів і 20 автоматів; 3) на території спеціальної зони, створеної Кабміном, – 20 гральних столів та 250 автоматів. Окрім того, що за кожним столом буде як мінімум один працівник (круп’є), також має бути персонал, який забезпечує діяльність казино – технічні працівники з обслуговування автоматів, хости, офіціанти, охорона, працівники клінінгу, бару, кухні тощо. Оскільки гемблінг все ж таки ризикований, а головне – високоприбутковий бізнес, законодавець, можливо, намагався вирішити проблему зайнятості та соціального захисту населення через офіційне працевлаштування. Хоча це більше мої здогадки. Не думаю, що парламент настільки заморочувався із розрахунками кількості офіційно влаштованих працівників для забезпечення нормальної роботи казино.
Відповідно до проєкту ліцензійних умов, організатору азартних ігор у казино заборонено пропонувати або давати гравцям безкоштовно чи за винагороду за участь в азартній грі алкогольні напої, пиво, слабоалкогольні напої чи тютюнові вироби або майно, володіння або розпорядження яким передбачає отримання відповідних дозволів або ліцензій. Чому, на вашу думку, існує така вимога? Чи тут справа лише в отриманні ліцензії на торгівлю тютюном і алкоголем?
Вказане положення містить також ст. 15 закону і фактично забороняє давати безкоштовно або як винагороду за гру тютюнові вироби та алкоголь. Формулювання «безкоштовно або як винагороду» дає підстави говорити, що прямої заборони на торгівлю вказаними товарами немає. Тобто оператор, фактично маючи відповідні ліцензії, може здійснювати продаж тютюнових виробів та алкоголю у казино. Головне, щоб вказані товари не були безоплатним заохоченням від закладу розпочати чи продовжити гру.
Умовами передбачено, що організатор азартних ігор має розмістити не менше 50 ігрових автоматів у залі ігрових автоматів. Чи передбачено ліцумовами та законом загальне обмеження кількості таких закладів у країні (раніше ішлося про певну кількість залів загалом на всю Україну)?
Так, дійсно, оператор має встановити не менше 50 автоматів в одному залі. Причому одна ліцензія надає оператору можливість загалом встановити 250 автоматів, тобто відкрити до п’яти залів.
Наразі у чинному законі положення стосовно максимальної кількості закладів з ігровими автоматами, а також кількості автоматів на території України відсутнє. У проваленому Верховною Радою у грудні 2019 року законопроєкті було обмеження стосовно кількості автоматів щодо чисельності населення, і загалом не більше 40 тисяч на всій території України.
Чому букмекерам заборонили приймати ставки на результати лотерей і віртуальні події й ігри?
По-перше, треба окремо розглядати поняття результатів лотереї та віртуальних подій та ігор.
Заборона беттінгу на результати лотереї передусім стосується самої суті лотерей. Мовою законодавства лотерея не є азартною грою, проте аспект азарту в ній є безсумнівним. Ставка на результат лотереї є своєрідним азартним деривативом від неї. Гравець, роблячи ставку на лотерею, може намагатися вплинути на її результат своєю участю в ній, таким чином, ризикуючи більшим капіталом та нечесно зменшуючи шанси інших гравців.
Під терміном «віртуальні події» малися на увазі «віртуальні гонки» або «віртуальні матчі», що розігруються на моніторі комп’ютера. Фактично результат таких подій вирішується генератором випадкових чисел, що, по суті, робить такі «віртуальні гонки» або «матчі» аналогом ігрових автоматів, а вони вимагають окремої спеціальної ліцензії на створення казино або зали ігрових автоматів і передбачають обмеження, пов’язані з цією діяльністю.
Чи означає наявність вимог до надавачів послуг у сфері організації азартних ігор, що профільні ІТ-компанії, які займаються гральним ПЗ, мають отримати українську ліцензію? Чи є тут якісь особливості?
Ліцензія на провадження діяльності з надання послуг у сфері азартних ігор – це один із видів ліцензій у сфері гемблінгу, передбачених законом. І суб’єкти, які надають послуги з постачання та/або надання ПЗ операторам азартних ігор, повинні отримати цю ліцензію. ПЗ у цьому випадку вважається, зокрема, генератор випадкових чисел, будь-яке програмне забезпечення, що входить та/або є частиною онлайн-системи організатора азартних ігор.
Причому, відповідно до ст. 2 закону надавати послуги з постачання та/або надання ПЗ можуть суб’єкти господарювання – резиденти України. У проєкті ліцензійних умов визначається, що ці суб’єкти господарювання є саме юридичними особами. Таким чином, іноземній ІТ-компанії потрібно створювати в Україні дочірню компанію, яка і буде проходити процес ліцензування.
Читайте також: Керівний директор Enlabs про плани виходу на український ринок
Читайте також: Ігор Макієвський: «Для створення гральних зон в Україні уряд має взяти на себе розвиток інфраструктури»
