Незважаючи на те що кіберспорт із кожним роком дедалі більше розвивається, досі є низка стереотипів про те, що комп’ютерні ігри фактично не несуть жодної користі, що аж ніяк не відповідає реальності. Про те, як навички, отримані з кіберспорту та ігор, допомагають під час війни, нам розповів військовослужбовець ДШБ, артилерист із позивним «Дерун».
Чим ви займалися до повномасштабного вторгнення, чи мали військовий досвід? Яка ваша військова спеціальність?
Так, я мав військовий досвід, бо навчався на кафедрі офіцерів, де отримав звання молодшого лейтенанта. Ну і в планах було піти далі на службу за контрактом. А як почалося повномасштабне вторгнення, то взяли вже без контракту. На цей момент моя спеціальність – артилерист.
Як ви почали свою кар’єру в кіберспорті?
Колись я чотири роки навчався у медичному університеті і познайомився з цікавою людиною, яка представила мені таку гру, як Counter-Strike: Global Offensive, і запропонувала зіграти. Ну я прийшов з пар, спробував зіграти, мені сподобалося. А десь через півтора року ця людина розповіла мені про можливість почати грати на турнірах і запросила доєднатися до них. Тоді ми виступали за команду ZT Gamers, і в її складі я грав рік. Потім у мене трапилися певні життєві проблеми і я закинув кіберспорт. Натомість я вже почав більше займатися організацією самих турнірів. На той час вже з’явилася така організація, як UESF, і я допомагав організовувати кіберспортивні турніри в Житомирі.
Організаційною діяльністю ви теж займалися певний час чи аж до 24 лютого 2022 року?
Певний період, бо головна людина, яка займалася організацією кіберспортивних івентів у Житомирі й області, знехтувала своїми обов’язками, тому наша команда розпалася. Нині ми підтримуємо зв’язки і в подальшому думаємо, що, може, якось і колись повернемося до питання розвитку кіберспорту в Житомирській області.
За той час, що ви були гравцем, що в кіберспорті вам давалося найлегше, а що – найтяжче?
Звичайний студент, у якого небагато коштів, не мав змоги купити собі потужний комп’ютер, який видавав би необхідну кількість кадрів на секунду, тому грати мені доводилося на слабкому комп’ютері.
А загалом мені вдавалося все, крім мікроконтролю. З незрозумілих причин саме це мені давалося найтяжче.
Які ваші досягнення за кіберспортивну кар’єру?
У Житомирській області посідали перші місця, а найбільший наш виграш становив по 1 тис. грн на людину.
З вашого досвіду, наскільки навички, здобуті у кіберспорті, можуть знадобитися під час військової служби?
Зауважу, що це не тільки навички з кіберспорту. Взагалі, є дуже багато цікавих ігор, які насправді реально можуть допомогти у військовій справі: ARMA, Squad, Battlefield. Той же Counter-Strike допомагає дуже швидко приймати рішення. Мені досвід гри став у пригоді, бо були випадки, коли починається обстріл і половина людей не знає, що робити, а у мене виходило дуже швидко ухвалювати потрібні рішення.
Чи можете поділитися прикладами, як навички з кіберспорту допомогли особисто вам?
Тут же можна згадати про планування дій мого підрозділу, як-ось виїхати на певну ділянку та виконати отриманий наказ. Тут знову на згадку приходить CS:GO. Якщо команда добре зіграна, то за 15 секунд до початку кожного раунду вони обговорюють, як правильно зробити, щоб забрати перемогу з раунду собі. І в реальному житті все так само, обговорення, яким ми займалися, нині постійно стає мені в пригоді.
Як кіберспільнота допомагає Україні наближувати перемогу? Що ще можна було б зробити?
Зараз, як я знаю, відомий український гравець у CS:GO Олександр Костилєв сильно допоміг країні на початку війни і задонатив 1 млн грн. І його команда NAVI також допомагає ЗСУ, бо я не раз бачив легкові машини та автобуси, які їздять із наклейками NAVI. Тобто команда передає транспорт на потреби армії. І це дуже сильна та відчутна допомога, бо з транспортом є проблеми.
На вашу думку, наскільки важливим є прибирання рф з міжнародної кіберспортивної арени? Бо помітно, що так чи інакше представники агресора на ній присутні, тоді як навіть традиційний спорт суворіше обмежує спортсменів із країни-агресора.
На мою думку, – можливо, це в мені говорить ненависть, – але їх усіх потрібно вигнати, щоб вони повністю відчули на собі, як це бути ізгоєм, який не може бути присутнім у кіберспорті, на політичних аренах, на Олімпійських іграх. Щоб вони були ізольовані і до них нарешті дійшло, що їхнє керівництво щось робить не так, бо їх не допускають нікуди.
На вашу думку, чи може кіберспорт у майбутньому стати елементом тренування чи підготовки військових? Можливо, є спеціальності, для яких це буде найкращим варіантом?
Якщо взяти класичні дисципліни, як-от CS:GO, Dota 2, StarCraft, то вони не сильно знадобляться у військовій справі. Але ось серія ігор ARMA, Squad чи Battlefield можуть у чомусь допомогти. Наприклад, у плануванні. Я ось нещодавно приїздив додому у відпустку, і реально захотілося зі своїм військовим досвідом пограти в такі реалістичні симулятори, як ARMA. Пограв певну кількість часу, і мені написали люди, я з ними зв’язався, і мене почали питати: «Як це ти так нами керуєш, що ми щоразу виграємо?». Ну я їм і відповів, що я військовий. Тому вийшло, що люди здивувалися, що вигравати в таких іграх можна просто і легко.
Оскільки ARMA доволі реалістична, в ній можна за певними категоріями відточити ці навички. Щоб людина пограла, спробувала, а потім повторила це вже в реальності.
Можна згадати і серію Battlefield, там є своя специфіка. Але якщо грати у неї так, як воюють військові, то 95% всіх матчів можна виграти.
Чи плануєте ви після перемоги повернутися до кіберспорту як гравець чи організатор?
На це не готовий дати відповідь, бо я планую пов’язати своє подальше життя з військом і залишитися у ньому. Але якщо наша організація у Житомирі відродиться, то докладатиму зусиль та знаходитиму вільний час, щоб допомогти їм. В Україні кіберспорт і так вже йде майже на рівні з традиційним спортом, тому я вірю і сподіваюся, що з часом це переросте в щось набагато більше.
