Журналістка нашого видання поспілкувалася з головою Комітету ВРУ з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму Артуром Палатним, який дав кілька важливих відповідей стосовно сьогодення та перспектив грального бізнесу на території країни, а також того, як ефективно реалізувати ініціативу нині чинного президента Володимира Зеленського.
Азартні ігри в Україні останнім часом стають частиною різних дискусій стосовно залучення до країни іноземних інвестицій, детінізації бізнесу та боротьби з корупційною складовою в державі. Ще рік тому ідея легалізувати азартні ігри в країні здавалася практично безнадійною, однак заява президента Володимира Зеленського стосовно необхідності вивести з тіні гемблінг-індустрію спричинила хвилю висловлювань з боку політичних партій та окремих чиновників. Здебільшого говорять обережно та доволі нейтрально, оскільки не занурені в цю тему. Проте є низка фахівців, які дуже добре обізнані з ринком азартних ігор і розуміють, чому детінізація — правильне рішення.
Про важливі аспекти та перспективи такого процесу ми говорили з Артуром Палатним – головою Комітету ВРУ з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму.
Артур Леонідович, що може переконати народних депутатів підтримати законопроект про легалізацію грального бізнесу в Україні?
Думаю, надходження до бюджету. Наприклад, оператори лотерей за діяльність на ринку можуть сплачувати 168 млн 400 тис. грн (100 тис. прожиткових мінімумів), а ще будуть щорічні фіксовані платежі з пунктів розповсюдження лотерей. Отже, з однієї лотерейної компанії держава потенційно вже зараз недоотримує понад 200 млн грн. Такі ліцензійні умови пропонує Мінфін. І реальний обсяг грального ринку він оцінює в 40 млрд грн, а надходження лише на початковому етапі після легалізації становитимуть 4–5 млрд грн щорічно. Уявляєте, скільки держава зараз втрачає?
Так, досить чимало. Тоді чому у 2009 році все ж таки заборонили азартні ігри?
Тоді з’явилося багато нелегальних гральних закладів, молодь дуже захоплювалася ідеєю швидко отримати «легкі» гроші, а ефективного законодавства та регулювання ринку тоді не було. От і вирішили заборонити, «поставити на паузу», щоб ситуація не погіршувалася, а в держави з’явився час на підготовку дієвої законодавчої бази.
Інколи трапляється, що гарні наміри призводять до протилежних результатів. Приблизно так сталося із забороною азартних ігор. Сьогодні казино та лотереї, букмекери й тоталізатори працюють, але в тіні. Профільного закону так і немає. Відповідно, держава недоотримує податки, клієнти цих закладів незахищені, інвестиційний потенціал ринка нереалізований.
Яким, на вашу думку, може бути легальний гемблінг-ринок в Україні?
З огляду на міжнародний досвід, існує три моделі державного регулювання азартних ігор: абсолютна заборона грального бізнесу, дозвіл законно займатися тільки певними видами азартних ігор і розміщення гемблінг-закладів у спеціальних гральних зонах. Третій варіант — повноцінна легалізація та жорсткий контроль з боку держави. Особисто мені найбільше імпонує останній сценарій. Правда, альтернатива у вигляді облаштування обмежених гральних територій цілком може виявитися компромісом для українського політикуму.
А як щодо перспектив самої легалізації? Коли це може статися?
Сподіваюся, скоро, адже для цього є чимало передумов. Та головний пріоритет наразі полягає у вдосконаленні законодавства. І тут є варіанти. Перший передбачає доопрацювання єдиного закону, що влаштує і операторів ринку, і державу. Другий — підготовка кількох окремих проектів законів, кожен з яких буде спрямований на певний вид азартних ігор. Тобто один закон регулюватиме діяльність казино, інші два — букмекерську діяльність і лотереї. І, скоріш за все, саме цей шлях на сьогодні є набільш реальним.
Крім того, на рівні законодавства потрібно описати створення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади або підпорядкувати гемблінг-індустрію Міністерству фінансів. Тільки після цього можна провести повноцінне ліцензування, встановити вимоги з сертифікації грального обладнання та програмного забезпечення. У такий спосіб цей ринок повністю підпадатиме під державне регулювання та сплачуватиме податки. І є ще виклик для нас — розробка та впровадження механізмів боротьби з нелегальними казино, лотереями, букмекерами.
Роботи буде багато, але це точно варто зусиль, адже суттєво поповнить державну скарбницю, дозволить робити цільові відрахування на розвиток українського спорту, зробить Україну привабливою для іноземних туристів.
Чи вивчали Ви ставлення громадян до існування в країні гемблінг-індустрії?
Так, ми нещодавно вивчали громадську думку шляхом інтернет-анкетування. Загалом, опитали 19 тисяч громадян, і 74 % з них підтримує легалізацію гральних закладів, але жорстко контрольовану державою. Люди розуміють загрози подальшого знаходження цього бізнесу поза законом. Щоб вивести ринок з тіні якомога швидше, існуючий законопроект слід розділити на три, бо один комплексний буде дуже важко проходити у Верховній Раді.
Насправді, в Україні є передумови для того, аби гемблінг-заклади працювали в рамках гральних зон. Чимало міст можна облаштувати саме для обмеженої території з азартними іграми, що в тому числі додасть клієнтів туристичній галузі та допоможе розвивати весь регіон.
Наразі наше завдання як державного органу — пояснити громадянам перспективи країни в цьому напрямку та надати достатньо інформації для формування розуміння, що в Україні гемблінг-індустрія цілком може розвинутися до рівня цивілізованого європейського ринку.
За нашими підрахунками, середній річний обсяг гральних закладів у Європі в грошовому вираженні складає близько €30 млрд. Відповідно, податків до бюджетів цих країн надходить приблизно на суму €4 млрд.
Крім того, важливо, що легалізація азартних ігор в Україні дозволить значно збільшити фінансування вітчизняного спорту. Наші спортсмени регулярно посідають призові місця на престижних європейських змаганнях і чемпіонатах світу, проте українському спорту обов’язково необхідно належне державне фінансування. І отримати його можна як раз за рахунок сплати податків гральними закладами.
