Законопроєкт № 2285-д ухвалили та направили на підпис президенту. Але що відбуватиметься далі? Ми поспілкувалися на цю тему з політологом-міжнародником Антоном Кучухідзе, який розповів про етапи перехідного періоду перед повноцінним запуском грального ринку, кроки, які має зробити бізнес для оперативного початку роботи. Також експерт розповів про державницькі рішення, без ухвалення яких неможливе повне й ефективне функціонування азартних ігор на території України.
Антон, як ви оцінюєте нинішню ситуацію навколо грального бізнесу в Україні?
Все-таки я позиціоную себе як оптиміст. Коли в 2013-2014 роках деякі західні компанії цікавилися виходом на український гральний ринок, я чітко казав, що цього робити однозначно не потрібно. Адже ми чудово розуміємо, яким тоді був цей ринок… точніше тоді й ринку як такого не існувало. Сьогодні ж зроблено тільки перший крок – у вигляді ухвалення законопроєкту № 2285-д. Я можу сказати тільки одне – це є гарним сигналом як для внутрішнього бізнесу, так і для іноземних компаній.
Чи вже має цей сигнал наслідки для України?
Так, звісно. Підтвердженням цих слів може слугувати не тільки моя приватна практика, але й той факт, що, згідно з багатьма інсайдами, капіталізація готелю «Дніпро» була збільшена завдяки можливості відкрити там казино. І за різними оцінками, через це сума на аукціоні виросла від 300 млн до 1,1 млрд гривень. Тобто, закон ще не набрав чинності, його ще не підписав президент, але суміжні бізнеси вже працюють у цьому напрямку.
Яке ваше бачення перехідного періоду для грального бізнесу?
Умовно його можна поділити на три етапи, які, по суті, мають проходити паралельно та одночасно. Ці етапи взаємодоповнюють один одного. Перший – це, власне, сам сигнал, підготовка бізнесу для виходу на ринок України, який вже відбувся. З приватних бесід з органами місцевої влади, особливо на півдні України, можу сказати, що турецькі компанії дуже цікавляться або вже існуючими об’єктами, або будівництвом нових, але тільки під казино. Ні для кого не секрет, досвід Грузії і Білорусії демонструє: турецькі компанії й інвестори зацікавлені в готельному бізнесі з точки зору створення при ньому казино. У Туреччині, окрім лотереї й окремих винятків, азартні ігри заборонені, тому турецькі гравці та бізнес ведуть свою діяльність за кордоном.
Другий етап я назвав державним. Ідеться про створення регулятора, підготовку нормативно-правової бази, встановлення ліцензійних умов і видачу самих ліцензій.
І третій етап, який, на мою думку, є фінальним акордом, – битва за податки. Сюди входить ухвалення поправок до Податкового кодексу, впровадження збалансованого підходу до податкового навантаження на бізнес і скасування податку на виграш для гравця.
Що має зробити бізнес під час цього періоду?
Держава організовує і створює політику, але якщо просто сидіти та чекати, то можна залишитися неготовим під час повного запуску бізнесу в країні. Тому вже сьогодні бізнесмени й інвестори мають вирішувати багато завдань. Зокрема, передусім потрібно проаналізувати законодавство, оскільки вкрай важливо створити юридичну структуру бізнесу на основі правильної команди юристів. Гральний бізнес в Україні тільки створюється, буде багато помилок і з боку держави, і з боку бізнесу, можливі маніпуляції. Це все необхідно відслідковувати й виправляти.
Далі варто визначитися з видами діяльності в сфері азартних ігор. З півднем України і турецькими інвесторами все зрозуміло – якщо їх цікавлять тільки казино, то вони і будуть вибудовувати свою юридичну структуру та планувати витрати саме на цей вид діяльності. Щодо інших напрямів, після голосування законопроєкту № 2285-д у другому читанні деякі великі беттінгові компанії теж зробили заяви про готовність працювати на ринку України. По суті, це буде розширення – може, хтось захоче вести одразу декілька напрямів і отримувати різні ліцензії. Я думаю, ми побачимо таку картину: великі компанії, які давно на глобальному ринку, абсолютно безперешкодно будуть займати свої ніші, враховуючи їхній досвід і репутацію. Окрім того, є певні вимоги, які прописані для операторів у законі. Наприклад, акумулювати фінанси, оскільки передбачений розмір статутного капіталу – не менше 30 млн гривень.
Уся ця попередня підготовка дасть змогу оперативно запустити бізнес, коли регулятор почне видавати ліцензії. Також оператори мають створити технічний потенціал із забезпечення грального бізнесу. Я маю на увазі не тільки внутрішні процеси, а й взаємодію з тією ж системою онлайн-моніторингу й обмін даних із державним регулятором.
І ще один із пунктів перехідного періоду – пошук персоналу для функціонування обраного напряму азартних ігор. Не забуваємо, що 12 років гемблінг знаходився в тіні, тому тим же казино зараз дуже важливо знайти круп’є, адміністраторів тощо.
Окрім великих закордонних компаній, однозначно свою нішу займе й український бізнес, можливо, більшою мірою це стосуватиметься IT-сфери, яка намагатиметься знайти або міжнародних партнерів і привести їх на ринок, або ж вдасться до інших інструментів для створення бізнесу в Україні. Ідеться переважно про онлайн-казино.
Бізнес чомусь зараз звик мовчати, сидіти та споглядати, і він має на це право. Але водночас варто розуміти одну річ: оскільки є політична воля до легалізації бізнесу азартних ігор, вона відбудеться в будь-якому разі. І бізнесу вже варто самому трохи попрацювати над тим, щоб бути готовим на момент запуску ринку.
Яких подальших кроків варто очікувати від держави для запуску ринку?
Згідно з нинішньою ситуацією, за найбільш оптимістичних оцінок два місяці займе створення державного регулятора – Комісії з азартних ігор і лотерей, яка розроблятиме ліцензійні умови, підзаконні акти та готуватиме ринок до повного запуску, що, за найкращими прогнозами, займе від двох до шести місяців. Тут як політичний консультант скажу – можуть бути затримки. Згадаємо, наприклад, 2019 рік, у якому ухвалили бюджет на 2020 рік з прописаними надходженнями від легалізації азартних ігор у розмірі 4,4 млрд гривень, але процедура ухвалення законопроєкту затягнулася через об’єктивні та суб’єктивні причини. Тому я думаю, що Кабмін буде зацікавлений працювати в турборежимі, тому що згідно із проєктом закону № 2285-д (ст. 8), уповноважений орган розроблятиме та подаватиме на затвердження Кабінету міністрів ліцензійні умови для проведення діяльності. Відповідно, все залежатиме не тільки від регулятора, а й від оперативності Кабміну та спротиву, який на рівні виконавчої влади може чинити лобі противників легалізації.
Не варто забувати, що парламент ще має проголосувати за зміни до державного бюджету, щоб забезпечити фінансування регулятора. І відкритим залишається питання – чи стане цей аспект заполітизованим? Я думаю, політикани намагатимуться демонізувати всю цю історію та блокувати процес. Влада має бути готова до того, що кожний поетапний крок, який потрібний для створення регулятора, супроводжуватиметься протидією. Окрім того, для повноцінного функціонування регулятора має бути створена робоча група. Тут ми знаходимося в ситуації, яку варто розуміти і бізнесу: у нас в країні є професіонали з точки зору бізнесу, але в державному апараті таких професіоналів дуже мало. Тому завдання такої робочої групи – все-таки чути бізнес, щоб максимально ефективно пройти підготовчий період для запуска регулятора.
Ще одним, більш довгостроковим етапом є створення системи онлайн-моніторингу. Після запуску ринку на це буде два роки і ще шість місяців для підключення операторів. І тут знову матиме місце важливий діалог, адже буває так, що влада хоче бачити в цій системі всі дані, зокрема й особисті, а європейська практика показує – достатньо двох цифр (вхід і вихід фінансових потоків), оскільки модуль моніторингу призначений просто вираховувати GGR, податкові ставки на який вступлять у силу з 1 січня 2024 року.
Що буде з гральним бізнесом до введення оподаткування з GGR?
У нас є несправедлива ситуація, створена змінами в 2016 році, коли без профільного закону ввели податок на виграш у розмірі 18% і створили GGR для потенційних операторів. Вся ця вакханалія має бути прибрана, і сьогодні, за інформацією з кулуарів Верховної Ради, можу сказати, що в профільному комітеті вже не було протиріч під час розгляду законопроєкту № 2713-д. Цей документ погодили з бізнесом, і він містить три принципові речі: відтермінування GGR до 1 січня 2024 року, адекватні податкові ставки на нього та нульове податкове стягнення з виграшу для гравця. Це гарний крок, оскільки наявність цього податку відбивала б у людини бажання грати в українській юрисдикції. Італія, Німеччина, Великобританія, Польща, Румунія мають нульову ставку на виграш, в Білорусії – 4%, у Грузії – від 1 до 5%. І відсутність податку на виграш дасть Україні конкурентну перевагу над сусідніми країнами – гравцю буде вигідніше грати саме в нашій юрисдикції.
Читайте також: Експерт-юрист про демонізацію грального бізнесу в Україні
Читайте також:Чому Україні варто орієнтуватися на основні положення європейського грального законодавства
