В одному з репортажів ми коротко розповіли про таке явище, як жива рольова гра за всесвітом відеогри S.T.A.L.K.E.R. У цьому ж матеріалі розглянемо все з точку зору гравців – як вони потрапили до цього руху, чим їх приваблюють LARP-ігри, як вони створюють костюми та як оцінюють саму подію.
Під час гри «Прокляті» журналіст інформаційного ресурсу LoginCasino.com.ua слідкував за гравцями різних фракцій. Зважаючи на особливість події, було непросто спіймати момент для спілкування з учасниками, проте показові та цікаві історії все ж вдалося знайти.
Один із засновників руху про початок і прогрес у LARP-проєктах
Перш за все варто виділити Євгенія «Малдера» Халецького, який мав пряме відношення до перших real-play-ігор за всесвітом ще до виникнення поняття «сталкерстрайк» – назви ігор за всесвітом S.T.A.L.K.E.R із використанням страйкбольної зброї (електричної м’якої пневматики).
«Поняття “сталкерстрайк” з’явилося відносно недавно, і я був одним із його творців. Разом із Дмитром “Командором” (командир страйкбольної команди “Група Норге”) на матеріальній базі магазину “Мілітарист” ми провели перші ігри зі S.T.A.L.K.E.R тоді, коли ще сталкерстрайку як поняття не існувало. Це були перші real-play-ігри в Україні за всесвітом S.T.A.L.K.E.R як такі», – поділився спогадами Євгеній Халецький.
На перших іграх він відіграв командира військових – майора Халецького, але згодом перейшов за вільних сталкерів. Обрання фракції гравець пояснює свободою вибору без прив’язки до ідеології інших угрупувань.
Костюм (у цьому випадку комбінезон «Заря») для гравця зшив його гарний друг з позивними «Папа Олегатор».
«Це взагалі був другий прототип “Зарі” в Україні, а не фабричний пошив чи професійний проєкт на замовлення, як роблять зараз. Тобто це повний самошив, створений моїм другом», – пояснив Євгеній Халецький.
Цікавий факт – майор Халецький знайшов своє відображення у відеогрі S.T.A.L.K.E.R «Чисте небо». Як розповів нам Євгеній, на один із real-play-проєктів приїхав Валентин Єлтишев (тоді PR-менеджер GSC Game World) разом зі своїм шефом. І їм настільки сподобався образ, що вони додали корумпованого та продажного майора Халецького до гри як персонажа, який потрапив у полон через свою поведінку.
Читайте також: Хмарні геймінгові сервіси – де можна пограти?
Саму якість ігор Євгеній Халецький оцінює з двох боків – як людина, яка була причетна до їхньої організації, і як гравець.
«Іноді гра може піти не за планом, бо гравці зробили щось неправильно. І якщо я бачу, що організатори дуже вклалися в продуманий сценарій, гарний реквізит, якщо локації відповідають канону, а локальні завдання вписуються в сценарій гри, тоді це гарна гра. Другий момент – поведінка та взаємодія гравців, бо як би не старалися організатори, 70% гри роблять гравці. Відповідно, будь-який гарний сценарій можуть поламати кілька інцидентів. Також я дивлюся на взаємодію угрупувань і фракцій – як вони грають у рамках канону. На цій грі все сподобалося, організатори справді заморочилися, чудовий засів артефактів, гарний полігон, все зроблено для людей, представлено багато фракцій і всі гарно відіграють та взаємодіють. Добре, що це не скотилося в звичайні страйкбольні баталії. Так, були деякі моменти, пов’язані з військовими, але вони і мали бути, оскільки військові – це єдине групування, яке легально знаходиться в Зоні і може “побикувати”. Як ігромайстер я можу сказати, що найскладніше – прописати систему взаємодії між людьми так, щоб вони грали. Красиві артефакти, аномалії, полігон – це добре, але тільки їх самих недостатньо. Головний рушій гри – цікавий ігровий процес, щоб учасникам було цікаво цим займатися до самого закінчення», – зазначив ветеран рольового руху.
Серед моментів, які руйнують гру, він виділив алкоголь. Зі свого боку додамо, що деякі гравці і справді сприймають LARP-проєкти не як хобі чи серйозний захід, а як костюмовану вечірку, через що час від часу виникають проблеми, пов’язані з надлишковим споживанням алкоголю на полігонах. Другим неприємним фактором спікер вважає спотворення гравцями своїх фракцій – коли вони починають поводити себе зовсім невідповідно до ігрових канонів.
Читайте також: Огляд Doom Eternal
Хтось потрапляє до руху цілеспрямовано, а хтось – випадково
Інший гравець за вільних сталкерів – Дмитро з позивним «Лорд» – перебуває в цьому русі з 2012 року та пам’ятає часи відсутності електроніки. Аномалії тоді робили буквально з пластикових пляшок і клейкої стрічки.
«Десь 2006 року я пограв у “Тіні Чорнобиля”, потім у “Чисте небо”, а в 2009-му з’явився “Поклик Прип’яті”. Вже тоді через YouTube можна було подивитися записи з real-play, де всі такі гарні, в антуражних костюмах, а ти сидиш і мовчки заздриш – думаєш, як тобі хочеться до них. Сам я родом із Сумської області, там ми і влаштували нашу першу гру, на яку зібралось буквально людей 20-30 з більш-менш відповідним спорядженням. Але без артефактів і контейнерів, бо тоді ще про них ніхто нічого не чув. Зібралися, спробували відіграти, було весело та класно», – пригадав Дмитро свої перші кроки в LARP-проєктах.
За його словами, з 2013 до 2018 року через ситуацію в країні про ігри в страйкбол чи LARP не йшлося. Проте все ж проєкти почали відроджуватись, а разом із ними і бажання повернутися до ігор.
«Позаминулого року почав готуватися до повернення, підштовхнули до цього мене знайомі з рольового клубу “Прометей”, окрім того, був проєкт “Веселка” в Харкові, “Технологія” в Дніпрі. До речі, останній так хвалили, що дуже захотілося справді поїхати. Минулого року почав готувати костюм, на досвідченого-нейтрала, але потрапити на гру від “Прометея” чи ССК “Хармонт” не вийшло. А от на цю гру я вже приїхав. До нейтралів відбору як такого немає – більшість новачків починають саме з цієї фракції, де самостійно дізнаються всю кухню зсередини», – посміхаючись, розповів Лорд.
У таких іграх його приваблює можливість відіграшу іншої ролі, бо, по суті, це «коли дорослі діти намагаються відігравати крутих мужиків». І взагалі, в цьому є своє задоволення – коли на вулиці +30 °C, а гравець у повному спорядженні йде бозна куди, щоб знайти певний артефакт, який потрібно ще віднести назад і комусь продати. За вільних сталкерів Дмитро грає, тому що це веселіше, ніж відіграш у фракціях. Його комбінезон «Заря» теж має свою історію.
«Щодо костюмів – у нас є одна знайома, яка займається військовою амуніцією і тактичним спорядженням. Вона працює в фірмі, що виготовляє якісну продукцію. Це все почалося з мого прохання пошити костюм. Спочатку відшили модель нагрудника, бо зі старту мій костюм представляв анорак, варбелт і перешиті штани з наколінниками та нагрудник. І добре, що на якісь великі ігри з цим костюмом не потрапив. Але далі я продовжив вдосконалювати костюм і довів його до канонічного вигляду. Це добре, коли є знайома швачка, з якою ти обговорюєш і вдосконалюєш свій проєкт. А як зробити костюм, якщо немає такої помічниці? Тоді варто звернутися до людей, котрі займаються створенням нестандартного спорядження», – зазначив рольовий гравець.
Гру Лорд оцінює насамперед за враженнями та новими знайомствами. А з організаційної точки зору він вказав на важливість того, як організатори враховують персональну «квенту» (біографію персонажа), вписують її до загального сюжету та створюють індивідуальні завдання. Важливий рушій гри – щоб перебування весь день на ногах було виправдане інтересом від неї.
«Спочатку була мрія просто потрапити до руху, але зараз це вже переросло в шикарне хобі. Окрім рольових ігор, це ще й косплей і різні тематичні рухи – ігрові виставки, фотосесії. Окрім “Сталкера”, хочеться спробувати ігри за апокаліптичною тематикою інших всесвітів», – додав Дмитро.
Читайте також: Євгеній Шепелєв про перший турнір з VALORANT
У репортажі з ігрового поля ми згадували, що це хобі не чуже і дівчатам. Серед них – Ася «Ірис», яка грає переважно за фракцію «Воля», але на цій грі спробувала себе в ампула вільного сталкера. До руху вона потрапила випадково, навіть не знаючи про існування гри. За її словами, почалося все з параду зомбі в Києві, приуроченого до Хелловіну.
«Мої знайомі страйкболісти вийшли в своєму спорядженні, і я така: “Вау, що це таке, дайте потримати!”. Поспілкувалися трішки, і почало тягнути в цей рух. А потім мене запросили поїхати на гру, хоч я взагалі нічого про неї не знала. На цей проєкт мене покликали на роль мутанта, тому довелося читати про монстрів у відеогрі, і я зупинилася на снорках. Що цікаво: моя мама мене навіть із подругами погуляти не завжди відпускала, а тут без жодних питань пустила на полігон бог знає куди», – поділилася особистим Ірис.
Фракцію вона обрала за волею випадку – на день народження дівчині подарували комбінезон німецького танкіста (фракція «Воля» в грі носить камуфляж німецької армії), його підшили, і на наступну гру вона вже поїхала за фракцію «Воля». А за вільних сталкерів Ася почала грати, бо захотілось спробувати щось інше.
«За мутанта грала, за фракцію пограла, тепер треба чогось нового. В таких іграх мені подобається можливість стати кимось, ким би ти хотів побути. Якщо в звичайному житті у тебе рутина, то тут можна відірватися і відіграти роль, яка тобі до смаку», – розповіла гравець.
І якщо до вільних сталкерів відбору немає, то ось у фракції «Воля», а точніше її київських учасників, є свої нюанси.
«Відбір до київської “Волі” існує, і він доволі складний, оскільки дивляться на всі дрібниці, зокрема й на костюм. А в самому угрупованні є велика підтримка, але ось якщо людина не завжди справляється з роллю, то їй можуть доручити рутинне завдання – постояти на блокпості чи сходити в патруль», – додала дівчина.
Серед факторів, які руйнують гру Лорд і Ася назвали алкоголь, адже він погіршує поведінку людей, а ще «випадіння» з ролі. Наприклад, коли кілька гравців ідуть у рейд, а один із них постійно «випадає на пожиттєвку». У такому разі порушення образу одразу руйнує атмосферу гри.
Читайте також: Постапокаліптичну серію ігор Fallout екранізують у вигляді серіалу
Вибір фракції часто зумовлений світоглядом гравця
Про свою історію становлення рольового гравця розповів і учасник, який грав за найманців, із позивним Варг (він побажав зберегти анонімність).
«У 2013 році зустрівся на одній зі страйкбольних ігор у Дніпрі зі знайомими з команди “ДРГ Кобра”, які зараз відомі як організатори “Технологія”. Після цього покликали на проєкти, і перша моя гра була в образі вільного сталкера. Мені сподобалося, і я став на цю стезю. Сподобалося відігравати будь-які ролі, після чого я вже почав цікавитися, відвідувати ігри тощо. Звісно, в саму відеогру я до цього теж грав. Фракцію найманців обрав, бо вона мені найбільш близька за світоглядом – у цьому світі все женеться зв грошима. Розповідати про свободу, рівність братерство, як у “Волі”, чи обов’язок і честь, як в “Обов’язку”, –класно, але це ілюзія. Обидві фракції займаються, по суті, заробітком коштів для когось. А нащо брехати самому собі, якщо є такі чудові хлопці, як найманці, які ні від кого не ховаються і беруть гроші за свою роботу. До фракції найманців відбору немає, бо в рольові ігри люди приходять звідусіль і кому хочеться», – пояснив гравець.
У LARP-проєктах за «Сталкером» Варга приваблює можливість не бути тим, ким людина є в реальному житті. Саме тут можна створити власний ідеальний образ і відігравати його на всі 100%. Велику роль має і почуття дружності. За словами найманця, він у цьому русі доволі довго і багато тих, з ким він грає, є його друзями в реальному житі.
«Не знаю чому, але все завжди проходить дуже душевно, і після ігор повертаєшся додому з відчуттям, що відпочив, навіть якщо ледве волочиш ноги», – зізнався Варг.
Щодо костюму, то він не один раз його змінював, щоб знайти баланс між комфортом і канонічним виглядом.
«У плані костюму я дуже прискіпливий. Є канон ігровий, і є канон для окремих людей, які впевнені, що цей елемент існує і його могли носити, але дзуськи. Канон є канон, оскільки це намальовано в комп’ютерній грі. Такий ось колір, певний стиль у зброї, певний стиль одягу. Деякі навіть чіпляються до розвантажувальних жилетів. У мене костюм фактично ідентичний тому, що є у грі, за винятком однієї деталі. Звісно, що взуття в усіх різне – через індивідуальні вподобання та причини. Все інше, звісно, підганяю під себе, але все одно воно має бути максимально наближене до ігрового прототипу. Однак багато людей використовують інше спорядження. Так, воно може бути більш зручним і крутішим, але геть не підходить до канону гри», – поділився думками Варг.
Гру він оцінює передусім за тим, як організатори реагують на претензії гравців і наскільки оперативно ці проблеми вирішують. На другому місці – організація шикування та процесів гри. Наприклад, робота електроніки, підвезення питної води й інше забезпечення для гравців.
«А також, коли ти приїжджаєш додому і в тебе немає відчуття, що ти даремно витратив гроші. Якщо у мене таке відчуття є, значить, гра була погана», – назвав Варг свої найголовніші критерії оцінки.
Як і всі попередні учасники, рольовий гравець вказує на алкоголь як на найбільшого ворога для гри. За його словами, випивка здатна викликати в адекватної людини геть незрозумілу поведінку. Окрім цього, Варг як недолік називає обманщиків, або читерів, адже вони тільки і шукають, де можна схитрити, щоб полегшити собі гру. І останній негативний фактор – небажання організаторів покращуватися.
«Якщо вони стали на якусь колію, яка приносить прибуток, і нікуди не хочуть далі рухатися, постійно роблять один і той самий “середнячок”, то це фактично руйнує бажання грати далі», – підсумував Варг.
Читайте також:З’явився перший трейлер гри S.T.A.L.K.E.R 2
Читайте також: Кращі ігри про апокаліпсис
