У третьому кварталі 2023 року податкові надходження від грального бізнесу України досягли 3,67 млрд гривень. Це помітно вказує на те, що сектор може суттєво посприяти розвитку економіки, якщо, звісно, держава обере правильну стратегію розвитку грального бізнесу.
Аби використати цей потенціал на повну державі важливо уникати надмірного оподаткування грального бізнесу та приймати стратегічний кроссекторальний підхід до його розвитку.
В чому проблема українського гемблінгу
Хоча сама азартна індустрія як така є дуже самодостатньою, має багато перспектив, варіантів розвитку, її все одне поки що не сприймають як, наприклад, галузь туризму чи спорту. Цей стереотип залишився ще з періоду, коли “гральний заклад” був синонімом якогось нелегального комп’ютерного клубу. І це попри той факт, що гральний бізнес в Україні легалізований вже з 2020 року.
Взагалі, багато розвинених країн легалізували ігрову індустрію. І всюди діють різні умови функціонування та регуляції цього ринку: від технічних стандартів та стандартів ідентифікації гравців, до вимог права власності та фіскального навантаження. Враховуючи що Україна взагалі легалізувала гемблінг із запізненням, вона мала достатньо часу, щоб дослідити досвід інших країн. Чи цікавився хтось при цьому досвідом Бельгії або Австралії для ідентифікації гравців — це вже інше питання.
Втім, якщо в медіа чи в законодавстві і згадувались якісь закордонні приклади, то з постійними плутанинами в цифрах щодо заробітків індустрії та її внесків до бюджетів країн. Це призводило до суперечок і непорозумінь щодо податкового навантаження на гральний бізнес в Україні. Чи має воно бути великим, чи оптимальним.
Чому можуть навчити інші країни
Хоча умови Україні відрізняються від умов інших країн, де гемблінг має легальний статус, дещо можна взяти до уваги. Так, значущість ринку азартної індустрії для державної економіки можна дослідити на прикладі США та Грузії. Наприклад, у США гемблінг-ринок приніс економіці країни 328,6 млрд доларів рік тому. Лише тільки 52,7 млрд пішло на податкові відрахування, а завдяки розвитку індустрії 1,8 млн людей мають роботу. У Грузії обіг грального бізнесу досяг близько 20 млрд доларів, а завдяки галузі було створено майже 11 тисяч робочих місць.
Це при тому, що Грузія теж зазнала агресії з боку рф, щоправда значно раніше: у 2008 році. Тоді під впливом реформ Михаїла Саакашвілі столиця країни перетворювалася з типового радянського міста на унікальне місце фантастичних вражень. Тому в Батумі почали поступово з’являтися казино, що створювали пакетні пропозиції з туристичними операторами. Це популяризувало відпочинок в грузинський столиці і залучило нові інвестиції.
Однак варто зазначити, що копіювання досвіду інших країн не завжди є ефективним. Кожна країна має власні особливості та реалії, які слід враховувати при визначенні оптимального підходу до регулювання грального бізнесу. Україна може взяти до уваги досвід та недоліки інших країн та адаптувати найкращі практики для свого ринку грального бізнесу. Але важливо також враховувати економічну специфіку країни та сприяти сталому та збалансованому розвитку грального сектору.
Реалії та перспективи українського ринку
Є сподівання, що через декілька років в Україні з’являться свої центри джанкет-турів в Одесу чи в Карпати. Проте точно не одразу, і для цього потрібно ще здобути позитивну репутацію. Не забуваймо, що казино Лас Вегасу працюють з 1931 року, а азартні ігри в Грузії легалізували майже 25 років тому. Натомість Україні ще знадобляться роки, щоб гравці почали довіряти операторам азартних розваг і не асоціювати їх одразу з шахраями.
Тому дивно робити висновки лише за обсягами податків, ще й у перші роки. Єдиним інформативно правильним орієнтиром може виступати сума коштів, виплачених за ліцензії. До речі, Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей (КРАІЛ) видала ліцензій на суму понад 7,4 млрд грн у 2021 році. І це чудовий показник, що вказував на те, що в гральний сектор зайшло більше учасників бізнесу, ніж очікувалося.
Після ліцензування почався перехідний етап — відпрацювання бюрократичних процедур, нормативів, способів контролю та підготовка до відкриття наземних гральних закладів. Все йшло непогано, поки не розпочалося повномасштабне вторгнення з жахами війни. Ринок зазнав колапсу на певний час, проте тепер поступово повертається до нормальних темпів. Можливо, надходження були б більшими, якби держава ефективно піклувалася про ліквідацію тіньового сектору азартних ігор.
Розглянемо проблему ближче: повний фіскальний пакет включає податок на прибуток підприємств у розмірі 18%, а також податок на валовий дохід від азартних ігор, ПДФО, військовий збір, ЄСВ та інші. Азартний сектор платить такі самі податки. При цьому депутати явно хочуть отримати ще більше: обкладають гравців і операторів податком на ставки та виграші, щоб всі учасники грального процесу платили за розваги державі, і згадують, що оператори гральних розваг мають якось доплатити «недоплачені» мільярди податків.
Так чи інакше, гравці все одно будуть грати, але тільки якісна, естетична та безпечна гра зможе привернути їх настільки, щоб вони були готові платити податки.
Поступове формування міцного національного ринку азартних ігор потребує значних витрат та приваблення інвестицій. Галузь азартних ігор привертає більше учасників та сприяє створенню нових робочих місць, що є надзвичайно важливим після війни, коли люди повертаються додому. Проте на політичному та законодавчому рівні важливо розуміти, що лише сильний ринок гемблінг-розваг буде відчутним донором бюджету та принесе користь державі у майбутньому.
Читайте також: 40% платіжних операцій в країні стосуються грального бізнесу
Читайте також: У Чернігівській області заарештували двох організаторів азартних ігор
